Якубовський Едуард Семенович

Історія героя

(03.02.1971 – 26.09.2022) Майор Позивний «Скіф» Командир роти, 22-й окремий мотопіхотний батальйон Нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня та Орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)  Якубовський Едуард Семенович народився 3 лютого 1971 року в місті Путивль Сумської області. Навчався у Путивльській середній школі №1, далі продовжив освіту в Кременчуцькому льотному коледжі та заочно — в Сумському аграрному університеті. Працював інженером з охорони праці та техніки безпеки у Сумській виправній колонії №116. У серпні 2015 року підписав контракт із Збройними Силами України як молодший лейтенант, ставши заступником командира роти у 22-му окремому мотопіхотному батальйоні 92 бригади. У 2018 році отримав тяжке поранення, але відмовився від групи інвалідності і повернувся на передову, демонструючи надзвичайну стійкість і відвагу. Едуард Якубовський загинув у бою за звільнення Харківської області в районі Куп’янська. Після важких поранень він помер 26 вересня 2022 року у Харківському госпіталі. Поховали Героя на Алеї Слави Ново-Баранівського кладовища. Воїна посмертно нагороджено Орденом «За мужність» III ступеня та Орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Спогади і слова побратимів "Всі його знали як Семенович. Не капітан Якубовський, не Едуард Семенович, а просто Семенович — отака була людина," — розповів побратим загиблого капітана. "В нього був вибір: воювати або сидіти і займатися паперовою роботою. Він вибрав свій шлях воїна," — говорить про батька його син Павло. Едуард Якубовський був моряком і військовим льотчиком. Після розпаду СРСР відмовився працювати в Росії, а в Україні довго працював не за фахом. У 2000 році він отримав ножове поранення в серце, через що військкомат у 2014 році не хотів брати його до Збройних Сил через непридатність. Проте у 2015 році через Харківський військкомат він все ж потрапив до лав ЗСУ. Воював у гарячих точках Донбасу: Авдіївка, Піски, Попасна. Після важкого поранення у 2018 році, йому видалили селезінку. Пропонували третю групу інвалідності і роботу в штабі, але він одразу повернувся на фронт. Після початку повномасштабного вторгнення захищав Харків, отримав орден «За заслуги» III ступеня з рук Президента. Звільняв Балаклію та Куп’янськ. 20 вересня 2022 року під Куп’янськом потрапив у засідку російських кадрових військових. Вогнем мінометів було поранено 13 військових з їх групи, кадрових росіян було близько 40. Едуард отримав смертельні поранення. В лікарні двічі зупинилося серце, вдруге реанімація не допомогла. Едуард Якубовський залишив по собі дружину, двох синів і новонародженого онука, якого встиг побачити лише на фотографії.

Пошук Героя

ЯкубовськийЕдуард Семенович

Історія героя

Допоможіть зберегти памʼять про героя

Якубовський
Едуард Семенович

Допоможіть зберегти
памʼять про героя