Історія героя
04.11.1992 – 16.05.2024
Солдат
Позивний: «Т-1000»
155-й окремий батальйон територіальної оборони міста Суми
Сапер інженерно-саперного взводу
Посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми»
Євгеній Олександрович Шкурко народився 4 листопада 1992 року в місті Суми. Навчався у КУ Сумській спеціалізованій школі І-ІІІ ступенів №25, яку закінчив у 2009 році, а далі продовжив освіту в Сумському центрі професійно-технічної освіти харчових технологій, торгівлі та ресторанного сервісу за спеціальністю «Штукатур, маляр, лицювальник–плиточник».
Після навчання працював у ПАТ "Сумбуд" штукатуром, а згодом у комерційних структурах ТОВ "АТБ-маркет" та ТОВ "Меркурій-К" продавцем-консультантом та охоронцем.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році Євгеній добровільно став до лав захисників України. Він служив сапером інженерно-саперного взводу 155-го окремого батальйону територіальної оборони міста Суми, мав бойовий позивний «Т-1000».
Незважаючи на юний вік, Євгеній проявив надзвичайну зрілість, рішучість та свідому відповідальність за долю країни. Його побратими намагалися уберегти його, адже був наймолодшим серед них, та він залишився — з твердим наміром бути поряд із тими, хто боронить Україну. Це свідчення не просто мужності, а глибокого, дорослого усвідомлення свого обов’язку.
Його побратими згадують Євгенія як стійкого та справжнього воїна.
Побратим “Дід”: «Одне слово – хлопчик гарний. Дитина. Трохи наївний. Він рвався. Він захищав саме з першого дня, коли було дуже важко, коли нас було мало, 19 людей, і він з цієї групи».
Інший побратим Євгенія:«Він був з самого початку війни. Наймолодший. Ми не хотіли, щоб він там був, бо дитина. Сталося як сталося. Ми проганяли, але він нікуди не пішов».
Вчителька Євгенія Влентина Чмуль:«Запам'ятала веселою дитиною, усміхненим. Чорний піджак… Це його був стиль – костюм, біла сорочка і чорна краватка. Він любив життя – так, як кожен із нас любить це життя.
16 травня 2024 року, під час утримання позицій від ворожого наступу поблизу населеного пункту Торське Лиманської громади Донецької області, Євгеній загинув від отриманих поранень.
Його поховали на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища 23 травня 2024 року.