Історія героя
(18.12.1973 – 12.11.2023) Солдат, механік-водій механізованого батальйону 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого ЗСУ
Володимир Чупаков народився 18 грудня 1973 року. У мирному житті його знали як добру, порядну та веселу людину, завжди готову підтримати інших.
З початком повномасштабного вторгнення Володимир добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив механіком-водієм у механізованому батальйоні 14 окремої механізованої бригади.
Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, залишався на передовій. У липні 2023 року кілька днів перебував у вологих окопах по коліна у воді, що ще більше погіршило стан його здоров’я.
12 листопада 2023 року воїн помер внаслідок тяжкого захворювання, йому було лише 49 років.
17 листопада у Сумах із Володимиром Чупаковим попрощалися рідні, друзі та побратими. Захисника поховали на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища.
«Це була добра і порядна людина. Він тяжко хворів на ноги, але все одно добровільно пішов воювати. З перших днів був на передовій. І зараз його син воює під Бахмутом», — розповіла сестра воїна Ніна.
«Він був дуже добрим, співчутливим, любив пожартувати й підтримати. Навіть у шпиталях завжди знаходив слова підбадьорення. Ми з ним були в різних бригадах, але часто бачилися. Він завжди був для мене прикладом», — згадує син Руслан.
Володимир Чупаков добровільно став на захист України, попри важкі хвороби. Його відвага та самопожертва назавжди залишаться у серцях рідних, побратимів і земляків.