Історія героя
Позивний: «Тім»
23 грудня 1994 – 21 січня 2023
Солдат, гранатометник
3-тя окрема штурмова бригада ЗСУ
Майстер спорту України з кікбоксингу
Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)
Максим Тимошенко народився 23 грудня 1994 року в місті Суми. З дитинства він вирізнявся рішучістю, внутрішньою силою та цілеспрямованістю, які стали основою як його спортивних досягнень, так і військового шляху.
Навчався у Сумській загальноосвітній школі № 12, а згодом — у Сумському центрі професійно-технічної освіти № 2. З 13 років захопився кікбоксингом і повністю присвятив себе спорту. Хлопець, який починав скромно, згодом став майстром спорту України з кікбоксингу, чемпіоном України, переможцем Кубків України та чемпіоном світу серед дорослих на змаганнях в Італії (Піза). Його тренери та товариші пам’ятають його як наполегливого, працелюбного і дуже сильного духом спортсмена.
У 2022 році Максим розпочав навчання у Сумському державному педагогічному університеті ім. А. С. Макаренка на факультеті фізичної культури і спорту, плануючи передавати свій досвід і знання майбутнім поколінням. Проте війна внесла свої корективи.
У 2017 році Максим розпочав службу у 5-му Сумському прикордонному загоні. Пройшов шлях від молодшого сержанта до старшини, брав участь в антитерористичній операції на сході України (зокрема в районі Мілового, Луганська область). Після завершення контракту у 2020 році працював у воєнізованій охороні.
З початком повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року Максим не залишився осторонь. Добровільно приєднався до Добровольчого формування територіальної громади міста Суми, а згодом підписав контракт із 3-ю окремою штурмовою бригадою ЗСУ. Служив солдатом-гранатометником у механізованому відділенні. Його бойовий позивний — «Тім» — став символом стійкості, рішучості та братерства.
Максим був завжди там, де найважче. Його побратими згадують, що навіть у найтемніші години він залишався сильним, витриманим, із незмінною усмішкою та бойовим запалом.
21 січня 2023 року, під час ближнього бою з переважаючими силами противника поблизу населеного пункту Кліщіївка (Бахмутський напрямок, Донецька область), Максим загинув смертю хороброго, прикриваючи побратимів у штурмі. Йому було лише 28 років.
Максима Тимошенка з почестями поховали на Алеї Слави Баранівського кладовища в місті Суми.
За проявлені мужність, героїзм і самовідданість у бою, Указом Президента України він був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Максим Тимошенко — це приклад для всіх поколінь.
Його життя — це історія людини, яка не лише досягла висот у спорті, а й без вагань стала на захист своєї держави. Він був справжнім воїном, другом, сином, спортсменом, учителем і Героєм.
Його ім’я назавжди залишиться в серці українського народу як символ сили, гідності та любові до Батьківщини.