Історія героя
17.03.1995 – 21.04.2024
Солдат, стрілець-помічник гранатометника парашутно-десантної роти
Позивний «Прораб»
Таран Руслан Андрійович народився 17 березня 1995 року на Сумщині.
Навчався у Хотінській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів до 9 класу, після чого продовжив навчання в Новосічанському закладі середньої освіти I-III ступенів. Вищу освіту здобув у Сумському національному аграрному університеті.
До початку війни Руслан працював будівельником. З перших днів повномасштабного вторгнення Руслан став на захист Батьківщини. Служив солдатом, стрільцем-помічником гранатометника парашутно-десантної роти де отримав позивний «Прораб». Був прикладом мужності, життєлюбства та непохитної віри у перемогу. Побратими згадують його як людину щиру, усміхнену та віддану своїй справі.
21 квітня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Тоненьке Покровського району Донецької області, Руслан загинув смертю Героя. Певний час вважався зниклим безвісти, та згодом родина отримала трагічну звістку.
28 грудня 2024 року воїна провели в останню путь у рідному Старому селі Нижньосироватської громади. Живим коридором із квітами та прапорами односельці зустріли траурний кортеж. Похований Руслан на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища міста Суми.
Руслан був старшим сином у родині. Його батько також із перших днів повномасштабної війни став на захист України.
Для друзів він залишився справжнім братом, для громади — прикладом мужності, для України — Героєм, який віддав життя за свободу і майбутнє.
Руслан Таран – воїн світла, чиє серце палало любов'ю до України. Він був будівельником, що зводив не лише стіни, а й мрії про мирне майбутнє.
Останні його слова, звернені до рідних:
«Я віддав життя за Україну, бо вона цього варта».