Історія героя
(10.12.1990 – 31.10.2023)
Сержант
57-ма окрема мотопіхотна бригада імені кошового отамана Костя Гордієнка
Позивний: «Балу»
Народився 10 грудня 1990 року у місті Суми.
Навчався у Сумській загальноосвітній школі №24, згодом здобув вищу освіту у Сумському державному університеті.
Працьовитий і відповідальний, Денис із юності працював водієм, а згодом — перевізником великогабаритних вантажів. Завжди допомагав людям, був надійним другом і добрим сином. Де б не був — легко знаходив спільну мову з іншими. З двоюрідним братом і сестрою його пов’язували теплі, дружні стосунки. Він умів підтримати, зрозуміти й об’єднати рідних навколо себе.
У 2017 році Денис одружився. Цього ж року в родині народився син Артем — найбільша гордість і натхнення батька.
Він щиро любив життя та родину.Мріяв про подорожі, захоплювався технікою, з дитинства ремонтував велосипеди, мопеди. Із гордістю навчав маленького сина першим крокам у водінні, передаючи йому свою любов до машин і дороги.
Незадовго до загибелі зробив тату із зображенням себе та сина — символ їхнього вічного зв’язку.
Денис із дитинства обожнював тварин. У його домі завжди жили коти, собаки, папуги, навіть кролик і черепаха. Навіть на фронті він залишився вірним своїй доброті — врятував кота і привіз додому, назвавши його Трофей.
З перших днів повномасштабного вторгнення Денис не стояв осторонь — допомагав лікарям, волонтерам, підвозив гуманітарну допомогу, підтримував захисників на блокпостах.
У квітні 2022 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України, а вже в червні був призваний під час загальної мобілізації.
Служив на Чернігівщині, у Слов’янську та Часовому Яру. Брав участь у бойових діях поблизу сіл Богданівка та Хромове Донецької області.
Під час служби проявив дисципліну, ініціативність і лідерські якості. Завдяки своїй відповідальності й відданості справі був призначений командиром 1-го відділення протитанкових ракетних комплексів взводу вогневої підтримки 57-ї окремої мотопіхотної бригади.
Мріяв здобути офіцерське звання та залишитися військовим і після перемоги.
«Хто як не ми — щоб наші діти більше не бачили війни», — казав Денис.
31 жовтня 2023 року, поблизу населеного пункту Лиман Перший Куп’янського району Харківської області, Денис прийняв свій останній бій.
Під час ворожого артилерійського та мінометного обстрілу до останнього подиху вів вогонь по позиціях окупантів.
Загинув смертю героя, віддавши життя за Україну, за родину, за свободу.
Похований 9 листопада 2023 року на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища у рідному місті Суми.
За проявлену мужність, стійкість та рішучість при виконанні військового обов’язку нагороджений Грамотою командира військової частини (посмертно).
Рішенням Сумської міської ради від 29 вересня 2025 року Денису Рудиченку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно).
Наразі на розгляді — петиція про присвоєння звання «Герой України».
Денис був прикладом мужності, доброти й світла.
Він жив із посмішкою — і саме посмішка залишилася його знаком, його теплом, його силою.