Історія героя
19.08.1992 – 28.04.2025
командир 2-го розвідувального відділення
розвідувального взводу військової частини А3488
Богдан Іванович Рудика народився 19 серпня 1992 року в селищі Краснопілля Сумської області. Був довгоочікуваною і безмежно улюбленою дитиною в родині. Саме тут минуло його щасливе дитинство, сформувався характер — сильний, відкритий, небайдужий.
У 2009 році закінчив Краснопільську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів. З 2010 по 2014 роки навчався у Сумській філії Харківський національний університет внутрішніх справ. У 2014–2016 роках продовжив навчання в Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого.
Богдан мав активну громадянську позицію, брав участь у житті громади, неодноразово захищав честь рідного краю на обласних футбольних змаганнях, де виборював призові місця в індивідуальних заліках. Його знали як цілеспрямованого, спортивного та відповідального юнака.
У 2013 році Богдан підписав контракт із 95-та окрема десантно-штурмова бригада. Уже в 2014 році, коли ворог ступив на українську землю, він став на її захист. Брав участь у боях під Іловайськ, обороняв Донецький аеропорт, воював в Авдіївській промзоні. Під час бойових дій неодноразово отримував поранення, але щоразу повертався в стрій, залишаючись вірним присязі та побратимам.
У 2018 році, завершивши контракт, поїхав працювати за кордон, однак серцем завжди залишався вдома. Мріяв про родину, мирне життя в рідному краї.
З початком повномасштабного вторгнення Богдан без вагань повернувся в Україну і з 25 квітня 2022 року вдруге став на захист Батьківщини. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту у складі різних підрозділів. У 2024 році приєднався до 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар» Збройних Сил України.
Наприкінці 2022 року Богдан зустрів своє кохання. Одружився, мріяв стати батьком. На початку 2025 року дізнався, що стане татом. Йому не вистачило лише трьох днів, щоб почути, що в нього буде омріяна донечка…
За місяць до його загибелі ворог поцілив у батьківський дім — оселю, яку Богдан так любив і куди завжди поспішав повернутися. Родина втратила дім, а згодом — і найдорожче: життя сина.
Командир 2-го розвідувального відділення розвідувального взводу військової частини А3488, Богдан Рудика, залишаючись вірним військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконував бойові завдання. 28 квітня 2025 року під час ворожого обстрілу він загинув у районі села Багатир Волноваського району Донецької області, захищаючи свободу і незалежність України.
Богдана пам’ятають як людину з великим серцем і незламною волею. Він ніколи не скаржився на труднощі, завжди підтримував інших, переконував, що все буде добре, і навіть у найважчі моменти не втрачав посмішки.
Найкращий син для своїх батьків, улюблений брат, коханий чоловік.
Мужній воїн, справжній патріот. Таким він назавжди залишиться в наших серцях.