Історія героя
05.06.1973 – 06.06.2023
Молодший сержант
31-ша окрема механізована бригада
Позивний — «Нолік»
Звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно)
Радько Віктор Миколайович народився 5 червня 1973 року в селі Радьківка Сумського району Сумської області у родині працьовитих людей: батько — Микола Іванович, тракторист-комбайнер, мати — Ганна Олексіївна, молодша медична сестра. Був наймолодшою дитиною в родині, з дитинства відзначався лідерським характером і любов’ю до техніки. Уже у шість років самостійно розібрав і зібрав велосипед, захоплювався механікою, майстрував із металу, любив фізику та математику. Віктор був всебічно розвиненою людиною: цікавився нумізматикою, фотографією, технікою, спортом, мав 1-й дорослий розряд із лижних перегонів. Особливо любив котів, не міг пройти повз жодного.
З 1980 по 1990 рік навчався у Стецьківській школі, після чого здобув робітничу спеціальність «токар» у АТ «Сумське машинобудівне НВО». У 1991–1993 роках проходив строкову військову службу.
У 1999 році вступив до Сумського національного аграрного університету, де здобув вищу освіту за спеціальністю «інженер-механік».
Трудовий шлях Віктора був насиченим. Він працював на різних підприємствах: у охоронній фірмі, на заводі «Центролит», Сумському молочному заводі. Впродовж 2003–2015 років працював токарем і майстром у «Сумському НВО». У 2015–2017 роках трудився в Польщі на заводі «Bumar-Hydroma S.A.», де здобув повагу керівництва й колег. З 2018 по 2023 рік працював у ТОВ «Укртехмаш». Був відповідальним і відданим своїй справі, завжди виконував роботу на совість.
У 1995 році одружився, виховував двох синів, яких дуже любив. Родина для нього завжди була на першому місці. Любив проводити час із дітьми, організовував поїздки, відпочинок, захоплювався «тихим полюванням» на гриби.
З початком повномасштабного вторгнення Віктор допомагав армії: ремонтував автомобілі для ЗСУ, виготовляв необхідні деталі, передавав продукти та речі на блокпости. Улітку 2022 року отримав повістку, але був визнаний обмежено придатним. У січні 2023 року його призвали до лав ЗСУ.
Служив у 31-й окремій механізованій бригаді, мав звання молодшого сержанта, був старшим оператором-навідником та оператором БПЛА. Позивний — «Нолік», який обрав на честь ігрового «ніка» свого сина.
5 червня 2023 року, у день свого 50-річчя, Віктор отримав важке вибухове поранення поблизу села Рівнопіль Донецької області. Наступного дня, 6 червня, він загинув на полі бою.
20 червня 2023 року відбулося прощання із Героєм. Похований Віктор Радько на центральному кладовищі в рідному селі Стецьківка.
28 лютого 2024 року йому було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми».
Віктор Радько був справжнім патріотом, відданим батьком і сином своєї землі. Він вірив у перемогу України та віддав своє життя за свободу Батьківщини.