Історія героя
(09.11.1987 – 25.09.2022)
Солдат
58-ма окрема мотопіхотна бригада імені Гетьмана Івана Виговського
Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).
Попов В’ячеслав Володимирович народився 9 листопада 1987 року в місті Суми. Навчався в школі №21, згодом — у Технічно-професійному ліцеї №1, де здобув спеціальність газоелектрозварника. Руки В’ячеслава звикли до праці, а серце — до відповідальності.
У 2006 році його призвали на строкову військову службу. Після демобілізації він працював на ПАТ "Сумихімпром", неодноразово доводячи свою надійність у роботі.
А коли у 2015 році розпочались бойові дії на сході України — В’ячеслав став до лав захисників на фронті АТО. Відтоді війна вже не зникала з його горизонту — лиш затихала. Але він ніколи не забував, що таке обов’язок.
У мирний час В’ячеслав працював за кордоном — у Польщі, як багато українців. Але після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, не вагаючись, повернувся в Україну. У серпні добровільно вступив до лав ЗСУ.
В’ячеслав став старшим водієм-радіотелеграфістом стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 58 окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. Без позивного, без пафосу. Просто — на своєму місці.
25 вересня 2022 року, під час виконання бойового завдання у районі міста Бахмут, Донецька область, підрозділ В’ячеслава потрапив під артилерійський обстріл.
Він загинув на бойовому посту від важких поранень, несумісних із життям. Йому було 34 роки.
30 вересня 2022 року В’ячеслава Попова поховали у рідному місті — на Алеї Слави Ново-Баранівського кладовища в Сумах.
Нагорода:
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, В’ячеслав посмертно нагороджений орденом "За мужність" III ступеня (Указ Президента від 25 квітня 2024 року).
Вдома його чекала мати , яка завжди вірила, що син повернеться. Її серце витримало втрату, але не забуло жодного його дзвінка, жодного слова.