Історія героя
25 березня 1984 — 12 травня 2023
Молодший солдат
30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького
Позивний «Корвалол»
Ігор Іванович Ольховик народився 25 березня 1984 року у місті Суми. Дитинство пройшло серед шумних дворів та зелених вулиць рідного міста. З ранніх років Ігор відрізнявся завзятістю, відповідальністю та готовністю допомогти іншим. Він завжди був душею компанії, міг підняти настрій навіть у найважчі дні, і водночас — людиною слова, на яку можна було покластися у будь-якій ситуації.
Після завершення загальноосвітньої школи Ігор продовжив навчання у професійно-технічному училищі, здобувши робітничу спеціальність. Більшу частину мирного життя він працював на сумському підприємстві "Хімпром", де зарекомендував себе як надійний, працьовитий та відповідальний працівник. Колеги згадують його як тихого, спокійного чоловіка, який завжди міг знайти підхід до людей, допомогти порадою і виконати роботу без зайвих слів, але завжди на совість.
Коли розпочалася повномасштабна війна, Ігор не залишився осторонь. Його покликала служба, бажання захищати рідну землю і сильне відчуття обов’язку перед країною. Він став на захист України, пройшов військове навчання і показав себе надійним та сміливим воїном. Його бойові побратими знали його під позивним «Корвалол» — за врівноваженість, спокій у найскладніших ситуаціях і здатність підтримати команду у найважчі хвилини.
Ігор служив заступником командира бойової машини, навідником-оператором механізованого відділення 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького ЗСУ. Він був відданий своїй справі, кожен день демонструючи мужність і самовідданість. Його дисципліна, професіоналізм та людяність залишалися прикладом для всіх навколо.
12 травня 2023 року під час боїв біля населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Ігор загинув разом з екіпажем бойової машини, яка згоріла під час ворожого обстрілу. Втрата стала болісним ударом для родини, друзів і побратимів. Його життя обірвалося в найвідповідальніший момент, коли він захищав рідну землю, своїх співвітчизників, свободу і незалежність України.
Ігор залишив по собі світлі спогади як добрий, щирий і мужній чоловік, який завжди був готовий підставити плече тим, хто поруч. Його життя, хоч і обірване війною, було сповнене відданості, честі та любові до рідної країни.
За особисту мужність, самовідданість і вірність військовій присязі, Ігор Ольховик був посмертно нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня.
Похований захисник на Алеї Слави Ново–Центрального Баранівського кладовища. Пам’ять про Ігоря житиме у серцях усіх, хто його знав.