Історія героя
(18 березня 1987 – 11 лютого 2023)
Гранатометник, боєць Оперативно-тактичного угруповання «Соледар»
Позивний: «Міша»
Нагороджений:
Орденом «Спасителя» (посмертно)
Почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» (посмертно)
Званням «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно)
Михайло Ніколаєнко народився 18 березня 1987 року в місті Суми. Навчався у Сумській спеціалізованій школі І–ІІІ ступенів № 17, яку закінчив у 2002 році. З ранніх років захоплювався спортом, зокрема культуризмом, і завжди підтримував себе у гарній фізичній формі.
З 2002 по 2005 рік здобув професійну освіту у Сумському професійному ліцеї будівництва та автотранспорту, отримавши спеціальність «кухар-кондитер». Після завершення навчання, у 2005–2006 роках проходив строкову військову службу в Збройних Силах України.
Після демобілізації Михайло працював на АТЗТ «Сумський фарфоровий завод» транспортувальником 4-го розряду, згодом — у ливарному цеху на АТ «Центроліт». З часом опанував нову професію — покрівельника — і досяг у ній високої майстерності.
Він завжди прагнув до розвитку, мріяв про власний дім, який хотів побудувати власноруч. Ці плани були тісно пов’язані з родиною, яку Михайло вважав своїм головним життєвим пріоритетом.
У 2014 році Михайло одружився. У 2015 році в нього народилася донька Дарина. Для своєї дитини він був не просто батьком, а справжнім другом і наставником. Щодня намагався зробити її світ яскравішим, веселішим, повним турботи й любові. Родина була для Михайла найважливішою цінністю.
24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, Михайло без вагань долучився до територіальної оборони міста Суми. Разом із товаришами облаштовував блокпости, ніс чергування, захищав рідне місто вдень і вночі.
Після деокупації Сумщини був одним із перших добровольців, які вирушили боронити схід України. Був мобілізований на посаду гранатометника 1-го відділення 1 спеціального взводу 2-ї спеціальної роти військової частини А4270.
У складі піхотного батальйону розбудовував фортифікаційні споруди для захисту Сумщини, охороняв об’єкти на Чернігівщині, а з жовтня 2022 року виконував бойові завдання на Донеччині. Брав участь в обороні позицій поблизу смт Залізне Торецької громади, де проявив себе як виважений, відповідальний та стійкий боєць.
Побратими згадують його як людину, на яку завжди можна було покластися. Він був організованим, витривалим, стриманим і водночас душевним. Мав чітке відчуття обов’язку й виконував усі завдання з максимальною відданістю.
11 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання з оборони опорного пункту в місті Бахмут Михайло Ніколаєнко загинув унаслідок влучання ворожої міни. Йому було 35 років.
18 лютого 2023 року захисника поховали на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища в місті Суми.
За особисту мужність, самовіддані дії та вірність військовій присязі Михайло Ніколаєнко був посмертно нагороджений:
Орденом «Спасителя»
Почесним нагрудним знаком «Золотий хрест»
Званням «Почесний громадянин міста Суми» (рішення Сумської міської ради від 26 квітня 2023 року № 3675-МР)
У нього залишились любляча дружина, донька, мати та широке коло друзів і побратимів.
Його життя стало прикладом справжнього служіння Україні. Він не шукав виправдань, не ховався за спинами інших — він пішов у бій, щоб захистити родину, місто, країну. Такі люди залишають по собі не лише біль втрати, а й світлу пам’ять, що назавжди залишиться у серцях тих, хто живе далі.