Історія героя
(24.07.1989 – 16.02.2023)
Сержант
5-та окрема штурмова Київська бригада
Позивні «Шляхта» та «Фітіль»
Звання «Почесний громадянин Сумського району» (посмертно).
Міняйло Ігор Михайлович народився 24 липня 1989 року в місті Суми. Дитинство його проходило у рідному місті, де з ранніх років проявлялися його активність, допитливість та творчі здібності. Навчався у Сумській загальноосвітній школі №29, де мав багато друзів і проявляв інтерес як до спорту, так і до мистецтва.
Після школи вступив до Сумського фахового коледжу мистецтв і культури ім. М. С. Бортнянського за спеціальністю «Образотворче мистецтво». Малювання та культура були його великою пристрастю, проте шлях у мистецтві не склався. Вищу освіту Ігор здобув у Сумському державному педагогічному університеті ім. А. С. Макаренка, де вивчав соціальну та педагогічну психологію.
У мирний час працював на промислових підприємствах Сум і Києва, займався ремонтними роботами. Його вирізняли працьовитість, відповідальність та широкий світогляд.
Ігор активно цікавився історією та філософією, любив читати й дискутувати на теми Речі Посполитої, козацтва, католицизму. Саме захоплення історією зумовило вибір його бойового позивного — «Шляхта». Він також писав філософські роздуми у формі віршів та нотаток, які залишив на своїй сторінці у Facebook.
З дитинства займався спортом: грав у футбол, захоплювався східними єдиноборствами. Був палким уболівальником ПФК «Суми», відомим серед фанатського руху під ніком «Даманський». Активно долучався до патріотичних акцій, організовував пробіжки з українськими гаслами, брав участь у національно-відроджувальних заходах.
У 2014 році добровольцем став на захист України. Брав участь у Революції Гідності, згодом вступив до батальйонів «Айдар» та «ОУН», де воював у районах Щастя та Пісків на Донеччині.
У 2017 році підписав контракт із Збройними силами України. Служив у 93-й окремій механізованій бригаді «Холодний Яр», а пізніше — у 15-му мотопіхотному батальйоні бригади оперативного призначення «Північ». За роки служби отримав дві контузії, проте ніколи не скаржився і навіть удома не згадував про війну. Його мама казала: «Хто серйозно воює — той про це не розповідає».
З початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Ігор продовжив службу у складі 3-го штурмового батальйону 5-ї окремої штурмової бригади. Обіймав посаду сержанта, командира бойової машини. Побратими знали його також під позивним «Фітіль». Брав участь у боях на Краматорському та Костянтинівському напрямках.
16 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Іванівське Бахмутського району Донецької області Ігор Міняйло загинув. Йому було 33 роки.
28 липня 2023 року воїна поховали на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища в Сумах.
За мужність і самопожертву Ігорю Міняйлу присвоєно звання «Почесний громадянин Сумського району» (посмертно).
Батьки й побратими згадують його як свідомого патріота, начитаного, ерудованого, цілеспрямованого та сміливого. Його життя було прикладом служіння Україні та боротьби за свободу.