Історія героя
27.07.1991 — 02.10.2022 Позивний «Препод» Молодший лейтенант ЗСУ, командир взводу 134 ОБ 114 ОБр ТрО Нагороджений медаллю «Захисник України»
Народився 27 липня 1991 року у місті Буринь Конотопського району Сумської області. Після закінчення школи вступив до Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Обрав шлях вчителя фізики та математики. Під час навчання працював лаборантом на кафедрі фізики, а після завершення навчання викладав у Конотопській ЗОШ №9.
У класі його любили й поважали. Його методика, спокій і глибина знань приваблювали учнів. Він не просто вчив — він надихав. Окрім роботи, Дмитро любив природу, мандри з наметами, музику, мав активну громадянську позицію. Знімався у сатиричному кліпі «Росіян в Донбасє нєт» (автор — Орест Лютий), чітко окреслюючи свою позицію щодо майбутнього країни.
Коли у 2022 році Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Дмитро не вагався жодної миті. Взяв до рук зброю і став до лав 114-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Його позивний «Препод» став символом поваги — побратими знали його як розумного, спокійного, але безкомпромісного лідера. Командир взводу, офіцер честі й відповідальності, якому довіряли життя.
Свій останній день народження зустрів на передовій. Йому виповнилося 31. Побратими подарували йому прапор із підписами та гранатомет «Муха». На жаль, використати його він не встиг. Уже після смерті хлопці передали дружині пам’ятні речі як символ поваги та вдячності.
Молодший лейтенант Збройних Сил України Дмитро Мартиненко загинув 2 жовтня 2022 року під час евакуації поранених побратимів неподалік села Торське Краматорського району Донецької області. Автівка, в якій він перебував, підірвалася на міні. Дмитро отримав смертельні поранення. Йому було лише 31 рік.
Про нього згадують як про людину, що ніколи не боялася смерті. Він завжди казав дружині:
«Не плач, якщо щось станеться. Все буде так, як має бути».
Похований 7 жовтня 2022 року на Алеї Слави у рідному місті Буринь.