Історія героя
14 січня 1968 року – 15 січня 2024 року
солдат
позивний «Луна»
131-окремий батальйон територіальної оборони
Віктор Михайлович народився 14 січня 1968 року. Дитячі та юнацькі роки провів у місті Глухів Сумської області. Навчався у Глухівській школі №1, де зарекомендував себе як здібний і працьовитий учень.
Після школи вступив до Глухівського педагогічного університету, який успішно закінчив, обравши шлях педагога.
У 1987–1989 роках проходив строкову службу в армії прикордонних військ. Служба загартувала його характер, навчила дисципліни та витримки.
Після армії Віктор Михайлович розпочав трудову діяльність у сфері освіти. Багато років працював у Сумському обласному центрі позашкільної освіти та роботи з талановитою молоддю на посаді інструктора.
Колеги та вихованці згадують його як добру, щиру людину, яка завжди ділилася своїм досвідом, допомагала дітям розкривати здібності та підтримувала колег у будь-якій ситуації. Його поважали за професіоналізм, доброзичливість і людяність.
З початком повномасштабного вторгнення Росії Віктор Михайлович не залишився осторонь. У 2023 році він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у складі першого стрілецького відділення в селі Іванівське Бахмутського району Донецької області.
Мав бойовий позивний «Луна». Був відданим товаришем, надійною опорою для побратимів. Вирізнявся спокоєм, врівноваженістю та вмінням підтримати інших навіть у найважчі хвилини.
15 січня 2024 року, у день після свого 56-річчя, Віктор Лупач помер у лікарні від важких поранень, яких зазнав під час виконання бойового завдання на передовій. Його життя обірвалося занадто рано, але подвиг і пам’ять про нього житимуть у серцях тих, хто знав його особисто, і в пам’яті всього українського народу.
27 січня 2024 року Героя з усіма військовими почестями поховали на Алеї Слави Баранівського кладовища у місті Суми.
Керівництво Сумської міської військової адміністрації, Сумської міської територіальної громади, депутатський корпус та виконавчий комітет висловили щирі співчуття родині, друзям і колегам загиблого.
Для багатьох вихованців і колег він назавжди залишиться наставником і прикладом відданості Батьківщині. Його ім’я вписане в історію міста та області серед тих, хто віддав життя за незалежність України.
Педагог, наставник, людина з великим серцем, яка все життя присвятила навчанню та вихованню молоді.
Загинув від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку.
Друг та колега полеглого, Сергій Стриж згадує:
Віктор Лупач – це людина, яка прожила життя чесно й гідно, залишивши після себе добрі справи, вдячних учнів і приклад мужності.