Історія героя
(16 травня 1993 — 22 грудня 2022)
Старший солдат, снайпер ІІ категорії 3 відділення спеціального призначення Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького
Позивний - «Морячок»
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Кучков Віталій народився 16 травня 1993 року в селі Вільне Охтирського району Сумської області. Навчався у Вільненському навчально-виховному комплексі та Ямненській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів. Здобув професію «охоронник 5 розряду» у Міжрегіональному центрі професійно-технічних наук та інноваційних технологій.
Проходив строкову службу у лавах Збройних сил України в місті Севастополь, де обіймав посаду стрільця взводу охорони. Після демобілізації вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ та працював у Головному управлінні Національної поліції в Сумській області.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну у травні 2022 року прийняв рішення піти на фронт, не повідомивши про це рідних, аби вберегти їх від хвилювань. Служив на посаді снайпера Окремого батальйону спеціального призначення Президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, мав позивний «Морячок».
22 грудня 2022 року у районі села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області отримав смертельну вибухову травму під час виконання бойового завдання.
Прощання з воїном відбулося 8 січня 2023 року у Свято-Воскресенському кафедральному соборі міста Суми. Похований у родинному захороненні в селі Ворожба Лебединської громади Сумської області.
Віталій Кучков був добрим, чуйним і принциповим. Він завжди був готовий підставити плече, підтримати словом і ділом. Любив життя, мріяв про сімейне щастя та дітей, але війна обірвала ці плани. Його жертовність та відданість Україні стали прикладом справжнього патріотизму.
У жовтні 2023 року за мужність і самопожертву, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).