Історія героя
(02.09.1976 – 01.08.2023)
Майстер-сержант (посмертно)
5-й прикордонний загін Державної прикордонної служби України.
Нагороди: Відзнака Президента України «За участь в АТО». Нагрудний знак «За мужність в охороні державного кордону».
Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)
«Є люди, про яких говориш: “Він народився, щоб бути воїном”. Але є особливі — ті, хто народився, щоб захищати. Таким був Олександр Другай».
Олександр Миколайович Другай народився 2 вересня 1976 року в селі Гривенська, Краснодарського краю, але усе його життя, серце й справа належали Україні. Ще в юності доля привела його до Сумщини, де він закінчив школу в селі Пушкарівка та здобув фах помічника машиніста тепловоза в Білопіллі. Працьовитий, чесний, завжди з руками до справи — він довгий час працював і на СМПО ім. Фрунзе, і у приватного перевізника.
Але найповніше його життя розкрилося там, де справжня мужність і відданість — у лавах Державної прикордонної служби України. Після строкової служби ще у 90-х, він повернувся до війська у 2015 році — в час, коли країна потребувала своїх захисників. І з того моменту віддав без залишку себе службі, ставши не просто військовим, а справжнім воїном світла.
За роки служби він змінив чимало підрозділів — від Сумського до Краматорського прикордонного загону, обіймав посади радіотелефоніста, водія, навідника, оператора ПТРК. Він досконало володів складною зброєю, брав участь у найнебезпечніших операціях. Його бойова підготовка, витримка, рішучість і відповідальність вражали товаришів і командирів.
Та попри сувору військову долю, вдома Олександр залишався добрим, щирим, усміхненим — людиною-сонцем. Він був прикладом справжнього сім’янина. Опора та люблячий син для Мами, люблячий брат для брата та сестри, надійний чоловік для дружини Марини, люблячий батько для сина Максима. Виховував сина з вірою, що той одного дня стане поруч із ним у прикордонному строю.
У колі рідних він був серцем компанії — жартував, смачно готував, рибалив із сином, балував похресниць і завжди знаходив час, щоб вислухати, допомогти, підтримати. Його щирість і доброта були легендарними.
1 серпня 2023 року Олександр загинув у селі Першотравневе Харківської області під час виконання бойового завдання. Загинув, як жив — захищаючи.
За свої заслуги Олександр був відзначений високими державними нагородами: відзнакою Президента України «За участь в АТО», нагрудним знаком «За мужність в охороні Державного кордону»,
Наказом Голови Державної прикордонної служби від 23.08.2023 року присвоєно посмертно чергове військове звання "майстер - сержант". Указом Президента України від 29 січня 2024 року нагороджений орденом " За мужність" ІІІ ступеня ( посмертно).
Світла пам’ять тобі, Олександре. Твій життєвий шлях — це шлях мужності, честі, любові до рідних і до своєї землі. Україна ніколи не забуде своїх героїв.