Історія героя
21.01.1994 – 16.12.2023 Молодший сержант, командир відділення 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади ЗСУ Позивний: «Механік»
Ігор Дробнов народився 21 січня 1994 року у селі Пожня Охтирського району Сумської області в простій, працьовитій родині. Змалку він ріс щирим і добрим хлопцем, завжди готовим допомогти будь-кому – чи то сусідові, чи то другу, чи навіть незнайомій людині. Його відрізняли надзвичайна людяність, чуйність і працьовитість.
З дитинства Ігор мав особливу пристрасть до техніки – він обожнював розбирати та ремонтувати автомобільні двигуни, постійно щось майстрував, вигадував, удосконалював. Друзі часто називали його «майстром на всі руки», і це не було перебільшенням.
У 2011 році він закінчив Пожнянську школу, а у 2012 – училище в Харкові. Йому було лише 19, коли він вирушив служити до армії. У 2013 році Ігор став військовослужбовцем, а вже за рік розпочалася війна на сході України.
Його служба співпала з початком Антитерористичної операції. Він без вагань став на захист рідної держави. Ігор воював у складі Збройних Сил України, захищав східні кордони нашої Батьківщини, брав участь у боях за Слов’янськ, Мар’їнку та Краматорськ. Це був важкий період, але він мужньо виконував свій обов’язок, ризикуючи життям заради інших.
Після демобілізації він повернувся до мирного життя, але не зупинився на досягнутому. У 2017 році закінчив Харківський автотранспортний коледж, здобувши кваліфікацію механіка, а у 2021 році – Сумський національний аграрний університет за спеціальністю «Механізація сільського господарства». Його мрія була простою, але дуже важливою для нього – відкрити власне СТО. Разом із другом він уже почав втілювати цей задум, і, здавалось, залишалося зовсім небагато до здійснення мрії. Проте доля розпорядилася інакше – почалося повномасштабне вторгнення.
У 2022 році Ігор знову став до лав Збройних Сил України. Цього разу він служив у легендарній 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді. Був молодшим сержантом, командиром 2-го відділення зенітного ракетного взводу аеромобільного батальйону. Побратими знали його як «Механіка» – позивний, який якнайкраще відображав його характер і професійність.
Разом із бригадою Ігор пройшов важкі фронтові дороги Донеччини. Він брав участь у запеклих боях за Мар’їнку, Селидове, Курахове. Незмінно залишався відданим своїй справі, підтримував побратимів і надихав їх власною стійкістю.
Свій останній бій Герой прийняв 16 грудня 2023 року поблизу населеного пункту Новомихайлівка Покровського району Донецької області.
27 грудня 2023 року Ігоря Дробнова поховали з військовими почестями на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища у місті Суми. Йому було лише 29 років.
За проявлену мужність та героїзм Ігор посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (25.12.2024).