Історія героя
(25.01.1969 – 13.12.2023)
Солдат
93-тя окрема механізована бригада “Холодний Яр”
Позивний – «Связний»
нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)
Олександр Грінченко народився 25 січня 1969 року в селі Тучне Білопільського району Сумської області. Навчався у Сумській загальноосвітній школі №5, після чого вступив до Сумського професійно-технічного училища №16, де здобув спеціальність каменяра-монтажника залізобетонних конструкцій.
У 1987–1989 роках проходив строкову службу у Німеччині, під час якої опанував спеціальність радиста. Повернувшись до рідного міста, тривалий час працював у ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «НОТЕХ» каменярем.
З дитинства відзначався відданістю та працьовитістю, мав щирий характер і непохитну віру в справедливість. Особливе місце у його житті займала любов до рідної землі та прагнення бачити Україну вільною і незалежною.
У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення Росії, Олександр активно допомагав бійцям тероборони, які боронили місто Суми. Коли місто було звільнене, він не зміг залишитися осторонь і у березні 2023 року добровільно вступив до лав Збройних Сил України.
Служив у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади, де брав участь у боях за Лиман та навколишні території. Там отримав поранення, але після реабілітації знову повернувся до строю, цього разу у 93-тю окрему механізовану бригаду «Холодний Яр». Його побратими знали під позивним «Связний».
4 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Андріївка Донецької області Олександр отримав тяжкі поранення. Попри зусилля лікарів, 13 грудня він помер у лікарні міста Києва. Воїну було 54 роки.
Прощання з Героєм відбулося 22 грудня 2023 року у Свято-Воскресенському кафедральному соборі м. Суми. Поховали його з військовими почестями на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища.
За мужність та самопожертву Указом Президента України від 23 квітня 2024 року Олександр Грінченко був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Рідні, побратими й земляки пам’ятають Олександра як вірного друга, турботливого чоловіка й батька, щирого патріота, який без вагань віддав життя за свободу та незалежність України.