Гончар Андрій Михайлович

Історія героя

Позивний: «Гек» (29.06.1990 – 28.02.2022) Доброволець, воїн, батько, Герой України Життєвий шлях Андрій Гончар народився 29 червня 1990 року в місті Суми, у дружній і повній родині. З дитинства вирізнявся добротою, врівноваженістю й відчуттям відповідальності. У 1997 році став учнем Сумської спеціалізованої школи I–III ступенів №9, де навчався у профільному хіміко-біологічному класі. Його однокласники та вчителі запам’ятали Андрія як працьовитого, чесного, доброзичливого хлопця, який завжди мав власну думку та не боявся її відстоювати. Ще у шкільні роки Андрій зацікавився біологією, природознавством і декоративними рибками — відвідував гуртки на станції юних натуралістів, перемагав у вікторинах, доглядав за власним акваріумом. Також захоплювався спортом і проводив час із друзями на турніках після уроків. У 2007 році Андрій закінчив школу та вступив до Сумського вищого професійного училища будівництва і дизайну, де здобув професію лицювальника-плиточника. У 2008 році був призваний на строкову службу до Повітряно-десантних військ Збройних Сил України у місті Житомир. Служив на посаді стрільця-помічника гранатометника. Зарекомендував себе як дисциплінований військовослужбовець, який не уникає труднощів, цікавиться життям країни, бере ініціативу в свої руки. Після демобілізації працював за фахом на будівництві, а згодом перейшов на посаду експедитора в торговельній продовольчій компанії. У 2018 році Андрій одружився. З дружиною створив теплу, люблячу родину. Того ж року в подружжя народився син. Андрій обожнював дитину, був прикладом справжнього батька, з радістю проводив час із родиною, виїжджав на природу, відпочивав з друзями. Особливе захоплення мав до автомобілів — самостійно вивчав техніку, ремонтував власну машину у гаражі, не залучаючи майстрів. Його друзі пам’ятають його як відповідального, щирого, дотепного чоловіка, з яким завжди було весело і на якого можна було покластися. З початком повномасштабного вторгнення Росії Андрій не зміг залишатися осторонь. 25 лютого 2022 року він вступив до лав Добровольчого формування №7 міста Суми. «Я йду захищати свою сім’ю, своє місто та рідну країну. Якщо всі будуть сидіти вдома, то ні до чого доброго це не призведе», — говорив Андрій. Вже 28 лютого у складі добровольчого підрозділу Андрій вирушив у напрямку Суми – Лебедин, поблизу села Низи, з метою проведення перемовин щодо обміну полоненими. Під час переговорів ворог відкрив вогонь, і Андрій отримав смертельні поранення. Йому назавжди залишиться 31 рік… Гончара Андрія Михайловича поховали з військовими почестями на Алеї Слави Центрального кладовища міста Суми. Його відвага та самопожертва відзначені на державному та місцевому рівні: Медаль «За оборону Рідної Держави» — посмертно (наказ Всеукраїнського об’єднання «Країна», 07.10.2022); Почесна відзнака «Захисник України. Герой міста Суми» — посмертно (рішення виконкому, 06.12.2022); Звання «Почесний громадянин міста Суми» — посмертно (рішення міської ради, 20.09.2023). У нього залишилися дружина, маленький син, батьки та сестра. У них — пам’ять про мужнього чоловіка, який не побоявся стати на захист рідної землі. У нас — обов’язок не забути.

Пошук Героя

ГончарАндрій Михайлович

Історія героя

Допоможіть зберегти памʼять про героя

Гончар
Андрій Михайлович

Допоможіть зберегти
памʼять про героя