Історія героя
(4 листопада 1985 — 8 квітня 2023) Солдат Збройних Сил України Позивний: «Буба» 4-та окрема танкова бригада Розвідник взводу розвідки
Валерій Бубнов народився 4 листопада 1985 року в Сумах. З дитинства він вирізнявся простотою і щирістю. Його дні були сповнені звичайних радощів: школа, перші друзі, пустощі у дворі, сміх і перші мрії про майбутнє. Він навчався в ЗОШ №8, а потім здобув професійну освіту у СПТУ №16, опанувавши майстерність лицювальника-плиточника. Його руки вміли створювати щось надійне, міцне та красиве — так само, як він будував своє життя.
Тривалий час Валерій працював за кордоном. Це були роки важкої праці, нових знайомств і життєвого досвіду. Але, незважаючи на всі труднощі, він залишався тим самим щирим і відданим рідним і друзям хлопцем із Сум.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Валерій не залишився осторонь. Він перебував у Києві і без вагань приєднався до місцевої територіальної оборони. Після деокупації Сумщини повернувся додому, щоб захищати свій рідний край. Він добровольцем вступив до Сумської ТРО та став розвідником у складі взводу розвідки.
Влітку 2022 року його мобілізували. Пройшовши навчання у Львівському військовому навчальному центрі, Валерій став бійцем 4-ї окремої танкової бригади. Позивний «Буба» став символом його рішучості та мужності. Він ніколи не шукав слави чи визнання, його героїзм був тихим, щирим і непомітним, але дуже значущим для тих, хто поруч.
Друзі та родичі згадують його як людину з сильним характером і добрим серцем. Він розумів ризики, але свідомо обрав шлях захисника. Його вчинок назавжди залишиться прикладом справжньої відваги. «Коли чоловік йде воювати і йде добровольцем, це вже вчинок. Оцей крок говорить сам за себе», — згадує родич Микола Григорович.
Друг дитинства Артем пригадує: «Він знав, куди йде, знав, що робить, і він хотів. Якщо не він, то хто?». Валерій усвідомлював, що на ньому лежить обов’язок перед родиною, друзями і рідною землею. І він його виконав до кінця.
8 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі міста Бахмут Донецької області Валерій отримав поранення, несумісні з життям. Його останній бій став кульмінацією мужності, рішучості та самопожертви.
Поховали героя 24 квітня 2023 року на Алеї Слави Баранівського кладовища в Сумах.
Валерій залишив після себе родину: дружину , трирічну донечку, батьків. І залишив приклад життя, яке варте пам’яті: просте, щире, віддане, мужнє. Він не шукав нагород, не прагнув слави — він просто робив свій обов’язок.