Історія героя
(6 серпня 1988 — 22 вересня 2022)
Кулеметник, військовослужбовець 66-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України
Позивний: «Бодя»
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту»,
та «66 окрема механізована бригада Сухопутних військ»
орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
Богданов Дмитро Вікторович народився 6 серпня 1988 року в місті Суми. Навчався у загальноосвітній школі №18, після чого продовжив освіту в Машинобудівному коледжі Сумського державного університету.
У 2006 році був призваний на строкову військову службу, яку пройшов із честю, та у 2007 році демобілізувався. Згодом працював у приватному підприємстві «Механічна майстерня», здобувши фах зварника.
Із початком російської агресії у 2014 році добровільно став до лав Збройних Сил України. Брав участь у бойових діях у найгарячіших точках — Піски, Мар’їнка, Донецький аеропорт. Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» за мужність та відданість при захисті України.
У 2017 році був демобілізований, але після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року знову пішов на фронт — спочатку у складі територіальної оборони міста Суми, а після звільнення міста — у лавах Збройних Сил України. Проходив службу у складі 66 окремої механізованої бригади, обіймаючи посаду кулеметника.
22 вересня 2022 року, під час артилерійського обстрілу поблизу села Щурове Краматорського району Донецької області, Дмитро загинув, отримавши поранення, несумісні з життям.
Похований 30 вересня 2022 року на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища у місті Суми.
Нагороди:
Нагрудний знак "За оборону Донецького аеропорту"
Нагрудний знак "66 окрема механізована бригада Сухопутних військ" (посмертно)
Орден "За мужність" III ступеня (посмертно, 26.01.2024)
Про Дмитра Богданова згадують як про справжнього воїна, патріота, людину честі й сили духу.
"Реально був справжнім солдатом. Він любив цю країну, він з 2014 року: пройшов Піски, аеропорт, Мар’їнку…" — Антон, побратим.
"Для мене це був духовний наставник, лідер. Ми працювали разом. Коли 24 лютого стався повномасштабний наступ цих покидьків, то я брав з нього приклад. Долучилися до спротиву. Достойний козак був, дружина, троє дітей залишилися", — Богдан, товариш.
У Дмитра залишилися дружина та троє дітей.
Його добродушність, щирість, відданість справі та вірність побратимам назавжди залишаться в серцях рідних, друзів і всіх, хто мав честь знати його особисто.