Історія героя
(01.06.1995 — 09.07.2022)
Головний сержант Збройних Сил України
Позивні: «Дейл», «Тополь»
Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)
9 липня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Часів Яр на Донеччині героїчно загинув головний сержант Євгеній Башкир. Йому було всього 27 років. Його життя, наповнене мужністю, відданістю і глибоким патріотизмом, стало прикладом справжньої любові до України.
Євгеній народився 1 червня 1995 року в мальовничому селі Осоївка Сумської області. Навчався спершу у Тимофіївській школі, а згодом — в Осоївському навчально-виховному комплексі. Після школи вступив до Білопільського професійного ліцею залізничного транспорту, де здобув спеціальність помічника машиніста тепловоза.
З раннього віку мріяв стати військовим. Любив швидкість, машини, риболовлю, мав живий характер, був товариським, життєрадісним і завжди готовим прийти на допомогу.
Свою службу Євгеній розпочав у 2015 році у лавах Національної гвардії України, у військовій частині 3032. У 2017 році підписав контракт із Збройними Силами України, обравши шлях професійного військового.
З 2018 року обіймав посаду командира зенітного артилерійського відділення у складі 13-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї ОМПБр. А з 2020 року — командир зенітного артилерійського взводу. У 2022 році отримав звання головного сержанта.
Постійно перебував у найгарячіших точках — на Луганщині, Донеччині, з перших днів війни вів бої за Чернігівську область.
Із перших годин 24 лютого 2022 року Євгеній був на передовій. Разом із побратимами тримав оборону Чернігівщини, згодом вирушив на Донбас. У червні батальйон тимчасово перекинули на відновлення, і саме тоді, востаннє, Євгеній побачив свою родину.
9 липня 2022 року його підрозділ отримав наказ зайняти бойові позиції в Часовому Яру. Того вечора підрозділ потрапив під ракетний обстріл — два «Іскандери» влучили у місце дислокації. Багато військових і цивільних загинули того дня. Серед них — головний сержант Башкир Євгеній Олександрович.
Під час служби Євгеній познайомився з майбутньою дружиною — Інною. У листопаді 2019 року вони одружилися у Бахмуті. Разом пройшли перші дні війни, розділені обставинами, але єдині серцем.
У березні 2022 року Євгеній дізнався, що стане батьком — і був надзвичайно щасливим. У вересні того ж року народилася донька Златослава, яку він так чекав, але не встиг побачити.
«Без нього це не життя, а існування заради донечки…», — з гіркотою і любов’ю згадує дружина Інна.
Вшанування і пам’ять
Похований 17 липня 2022 року на Алеї Слави Баранівського кладовища у місті Суми.
Нагороджений посмертно:
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня
Відзнаками командира 58-ї бригади, командира 13-го батальйону, командувача військ ОК «Північ»
Визнаний найкращим командиром підрозділів 2020–2021 років