Історія героя
(24.07.1995 – 11.08.2024)
Капітан
117-та окрема бригада територіальної оборони
Позивний «Тічер»
Нагороди: орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня; медаль «За військову службу Україні» (посмертно); нагрудний знак «Ветеран війни»; відзнака «Хрест Сил територіальної оборони».
Присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми».
Бабенко Артем Миколайович народився 24 липня 1995 року в місті Ромни Сумської області. Навчався у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мар’яною. Молоде подружжя любило подорожі, разом працювали за кордоном.
Повернувшись до України працював у компанії «Нова пошта» — вантажником, оператором та кур’єром. У 2020 році разом із найкращим другом пішов служити за контрактом у 107-му реактивну артилерійську бригаду. У 2021-му після демобілізації знову повернувся на «Нову пошту».
З початком повномасштабного вторгнення Артем у складі 117-ї окремої бригади територіальної оборони став на захист рідної Сумщини. Брав участь у боях за Суми та область, був одним із тих, хто у перші дні вторгнення обороняв місто. Обіймав посаду старшого офіцера відділення об’єднаної вогневої підтримки 151-го окремого батальйону.
11 серпня 2024 року Артем Бабенко загинув унаслідок ракетного удару по штабу в місті Суми. Йому було лише 29 років. Похований 15 серпня на Алеї Слави Баранівського кладовища в Сумах.
Захисник залишив по собі світлу пам'ять як відданий син України, мужній воїн, люблячий чоловік, батько та син. У Героя залишилися дружина Мар’яна, син Назар, якому на момент загибелі батька не виповнилося й року, а також батьки та сестра.
За мужність та відданість Батьківщині Артем Бабенко нагороджений:
орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (28.03.2022);
медаллю «За військову службу Україні» (11.11.2024, посмертно);
нагрудним знаком «Ветеран війни»;
відзнакою «Хрест Сил територіальної оборони».
30 вересня 2024 року Артему Бабенку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми».