Історія героя
Після завершення навчання пішов шляхом батька — працював будівельником. Максим мав надзвичайно широкий спектр умінь: усе вмів робити власноруч, із глибокою відповідальністю та винятковою майстерністю. Його поважали за професіоналізм, точність і, без перебільшення, «золоті руки».
Він був найкращим сином, братом, онуком, надійним другом і опорою для всієї родини. Людина великої душі — завжди поруч, завжди на підхваті. Готовий допомогти без зайвих слів, підтримати у найтяжчий момент, зробити більше, ніж від нього просили. Його вирізняли почуття гумору, благородний характер, відповідальність, винахідливість і щедрість серця.
Максим захоплювався столярною справою — збудував власну майстерню, створював унікальні вироби з дерева, майстерно займався обробкою та фарбуванням. Напередодні повномасштабного вторгнення захопився виготовленням ножів — і вже досяг у цій справі вагомого рівня.
У 2023 році добровільно став на захист України, а згодом був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив молодшим лейтенантом, командиром взводу вогневої підтримки 46-ї окремої аеромобільної бригади. Позивний — «Маямі».
31 серпня 2023 року, виконуючи бойове завдання біля села Роботине Пологівського району Запорізької області, Максим героїчно загинув, боронячи рідну землю.
7 вересня 2023 року воїна поховали на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища у місті Суми.
У пам’яті рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав, Максим залишиться світлою, доброзичливою та мужньою людиною, яка без вагань віддала життя за свободу і незалежність України.