Історія героя
(13.07.1978 - 03.09.2023)
Солдат
44-та окрема механізована бригада
Позивний — «Чиж»
Черкай Владислав Юрійович народився 13 липня 1978 року в Архангельській області (рф). Згодом разом із родиною переїхав до міста Суми, де навчався у загальноосвітній школі №22, а пізніше – у Сумському професійно-технічному училищі №16, де здобув професію «будівельник».
Тривалий час працював лінійним майстром із підключення кабельного телебачення, а також за фахом за кордоном. Владислава знали як добру, спокійну та людяну людину, яка завжди приходила на допомогу іншим.
З початком повномасштабного вторгнення рф у 2022 році він добровільно вступив до лав територіальної оборони м. Суми, а згодом був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив солдатом, номером обслуги механізованого взводу 44-ї окремої механізованої бригади. Позивний — «Чиж».
3 вересня 2023 року, виконуючи бойове завдання біля села Шийківка Ізюмського району Харківської області, Владислав Черкай загинув внаслідок ракетно-бомбового удару. Упродовж кількох днів вважався зниклим безвісти, але 13 вересня рідні отримали трагічне підтвердження його загибелі.
21 вересня 2023 року воїна відспівали у храмі Святого апостола Андрія Первозванного в місті Суми та поховали на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища.
У Владислава залишилися троє дітей. Його колишня дружина згадує, що він свідомо зробив вибір піти на фронт, попри інвалідність:
«Я хочу, щоб мої діти росли під мирним небом», — сказав він перед тим, як став на захист Батьківщини.
Для дітей, рідних, друзів і побратимів Владислав Черкай назавжди залишиться прикладом доброти, відданості та мужності.