Історія героя
04.11.1973 – 28.12.2023
Позивний – «Маріо»
Солдат
44-та окрема механізована бригада Збройних Сил України
Олександр Троман народився 4 листопада 1973 року в селі Роща Путивльського району Сумської області. Дитинство його було непростим – він виховувався в інтернаті для дітей-сиріт у місті Суми, який закінчив у 1989 році. Попри труднощі, змалечку вчився бути самостійним, працьовитим та сильним духом.
Прагнучи здобути фах і стати на ноги, у 1992 році закінчив Сумське міське середнє професійно-технічне училище №2 за спеціальністю «маляр-штукатур». Своє життя присвятив чесній праці, працював у приватному секторі, де здобув повагу колег та знайомих як людина порядна, відповідальна та відкрита до допомоги іншим.
Олександр був цивільною людиною, однак із перших днів повномасштабного вторгнення росії у лютому 2022 року він не залишився осторонь. Добровольцем став до лав оборонців України, адже вважав своїм обов’язком боронити рідну землю. Згодом він ніс службу у складі 44-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Побратими знали його під позивним «Маріо».
Він був мужнім, спокійним та врівноваженим воїном, завжди готовим підтримати товаришів. Його цінували за почуття гумору, доброту і щирість, а також за відвагу та вірність присязі.
У вересні 2023 року, виконуючи бойові завдання в районі населеного пункту Новоселівське Луганської області, Олександр отримав важке поранення внаслідок гранатометного обстрілу. Тривалий час він перебував на лікуванні у Сумській обласній клінічній лікарні, де лікарі боролися за його життя. Та, на жаль, 28 грудня 2023 року серце мужнього воїна перестало битися.
Прощання із захисником України відбулося 9 січня 2024 року у Свято-Георгіївському храмі міста Суми. Поховали Олександра Тромана із військовими почестями на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища.
Його життя – приклад безмежної любові до України, стійкості та жертовності. Він не мав обов’язку йти на фронт, але обрав шлях воїна, ставши на захист свободи й незалежності своєї держави.