Історія героя
(13.09.1980 – 12.09.2022)
Звання: Майор(посмерто)
Позивний: “Спартак”
72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожці
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)
Відзнака Міністерства оборони “За оборону Києва”
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Медалі: «За відвагу», «За оборону Авдіївки», «Хрест бойового братерства», «За заслуги», «За участь в боях Світлодарська дуга», «За оборону рідної держави»
Нагрудний знак «За зразкову службу»
Максим Сєріков народився 13 вересня 1980 року у місті Суми. Із дитинства вирізнявся дисципліною, старанністю та цілеспрямованістю. Навчався в школі №23, яку закінчив з відзнакою, що стало першим кроком на його майбутньому шляху служіння державі.
У 1997 році вступив до Сумського інституту ракетних військ і артилерії імені Богдана Хмельницького. У 2001 році закінчив заклад з відзнакою. Після завершення навчання розпочав військову службу на посаді командира бойового взводу в місті Мукачево, Закарпатської області.
У зв’язку з реформуванням армії в 2000-х роках повернувся до Сум, де почав службу в органах УМВС. Досяг звання майора міліції. Попри кар’єрні досягнення, Максим прагнув постійного саморозвитку. У 2004 році здобув економічну освіту в Сумському національному аграрному університеті, а у 2016 році — юридичну освіту в Українській академії банківської справи.
З початком війни на Донбасі у 2014 році Максим добровольцем приєднався до лав Збройних сил України, проходив службу в 11 батальйоні територіальної оборони «Київська Русь». Брав участь у бойових діях на найгарячіших напрямках: Авдіївка, Світлодарська дуга, Соледар, Зайцеве, Бахмут, Травневе. Його позивний добре знали бойові побратими — він був прикладом мужності, сили духу та відповідальності.
З 2016 року знову повернувся до регулярних лав Збройних сил України. Обіймав посади помічника командира механізованого батальйону з артилерії, а згодом — командира мінометної батареї 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
З початком повномасштабного вторгнення саме 72-га бригада першою отримала бойове розпорядження на захист столиці України — Києва. Її підрозділи стали на оборону на ключових напрямках: Гоголів, Калинівка, Вишгород, Гостомель, Мощун, річка Ірпінь. Максим особисто брав участь у відбитті наступу ворога, що складався з елітних російських частин — десантників, підрозділів ГРУ, морської піхоти, кадирівців, вагнерівців. Завдяки стійкості та професіоналізму оборонців Київ вдалося втримати.
Після завершення боїв за Київський напрямок, підрозділ Максима був перекинутий на Схід. У вересні 2022 року, під час виконання бойового завдання в районі міста Вугледар, Волноваського району Донецької області, підрозділ потрапив під масований ракетний обстріл. Внаслідок вибуху капітан Максим Сєріков загинув, не доживши одного дня до свого 42-го дня народження.
Його поховано 15 вересня 2022 року на Алеї Слави Ново-Баранівського кладовища в місті Суми.
Максим залишив по собі світлу пам’ять — як офіцер, як батько двох дітей, як патріот, що до останнього подиху захищав свою державу. Його старший син продовжує справу батька, служачи в поліції, а молодший ще навчається у школі.