Історія героя
19.12.1979 – 14.11.2024
Молодший лейтенант, командир стрілецького взводу 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» Збройних Сил України.
Позивний «Фенікс»
Нагороди: орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Микола Юрійович Сліпушко народився 19 грудня 1979 року в місті Глухів Сумської області. Тут минуло його дитинство. Навчався у місцевій школі №2, а згодом здобув фах викладача фізико-математичної освіти та інформатики у Глухівському національному педагогічному університеті імені О. Довженка. Після строкової служби продовжив навчання в Сумському державному університеті, де згодом працював викладачем інформатики та комп’ютерних наук. Його студенти згадують Миколу Юрійовича як мудрого наставника, який завжди вмів підтримати й надихнути.
З початком повномасштабного вторгнення без вагань став на захист України. Служив у найгарячіших точках – на Запорізькому напрямку, під Краматорськом, у районі Бахмута та Прип’яті. За час служби тричі отримував поранення, проте щоразу повертався до строю, демонструючи незламність та силу духу. Під час війни закінчив військову академію в Одесі.
Микола був не лише воїном, а й поетом – писав окопну лірику, у якій відображав світло своєї душі навіть у найважчі часи. Любив спорт, подорожі,а понад усе – родину. У нього залишилися мати, дружина та троє дітей.
За мужність та самопожертву нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
Його позивний «Фенікс» уособлює його життєвий шлях: відродження після поранень, незламність духу і вірність покликанню. Він вірив, що сила армії полягає не лише в техніці, а й у знаннях, досвіді та людяності, які воїни передають один одному.
14 листопада 2024 року на Бахмутському напрямку, поблизу села Переїзне Донецької області, молодший лейтенант Сліпушко Микола Юрійович загинув смертю хоробрих. Похований 20 листопада з усіма військовими почестями на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища у місті Суми.