Історія героя
(25.07.1978 – 23.01.2023)
Старший солдат, снайпер в/ч А7017, 42-го окремого стрілецького батальйону «Черкаські стрільці» ЗСУ
Позивний «Воля»
Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно)
Савченко Сергій Петрович народився 25 липня 1978 року в мальовничому селищі міського типу Краснопілля, що на Сумщині. Саме тут минули його дитинство і юність, саме тут він здобував перші знання в Краснопільському ліцеї №1, де формувався як особистість.
До початку повномасштабного вторгнення російських військ Сергій вів звичайне мирне життя, працюючи водієм у приватному підприємстві. Він був добропорядним громадянином, турботливим чоловіком, чесною і працьовитою людиною, для якої родина завжди залишалася в центрі життєвих пріоритетів.
Та лютий 2022 року змінив долі мільйонів українців. І Сергій не залишився осторонь — як справжній патріот, він не шукав виправдань. У червні 2022 року він отримав повістку і став на захист України, вступивши до лав військової частини А7017.
З 5 червня по 6 листопада 2022 року він проходив службу у складі підрозділу, демонструючи відповідальність, витримку й високу дисципліну. Прагнучи бути ще ефективнішим на полі бою, Сергій добровільно пройшов курси підготовки базового снайпера, успішно здобувши кваліфікацію снайпера 1 категорії. Його позивний «Воля» не був випадковим — він точно відображав його внутрішній стрижень, силу характеру та незламне прагнення до свободи й справедливості.
На жаль, війна забирає найкращих. 23 січня 2023 року, під час виконання бойового завдання в Донецькій області, поблизу села Водяне Покровського району, Сергій загинув внаслідок ворожого танкового обстрілу. Його життя обірвалося раптово, та пам’ять про нього залишиться назавжди.
28 січня 2023 року на рідній Сумщині з глибоким болем прощалися з Героєм. Сергія поховали у родинному колі, в селі Верхнє Піщане Сумського району, там, де на нього завжди чекали рідні й де він любив повертатися.
Його героїзм та самопожертва не залишились непоміченими. Указом Президента України №29 від 14 січня 2025 року старшого солдата Савченка Сергія Петровича було посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Ця державна нагорода — не лише символ подяки, а й підтвердження беззаперечної відваги, гідності та вірності присязі до останнього подиху.