Історія героя
(04.11.1990 – 05.09.2024)
Солдат, стрілець кулеметного взводу 1 стрілецького батальйону 72 окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців ЗСУ
Позивний «Танцор»
Вадим народився 4 листопада 1990 року в місті Суми. Все його життя було пов’язане з мистецтвом танцю. Він працював танцювальним тренером, розвивав хіп-хоп, виховував учнів, передавав їм свою енергію та любов до руху. Його пам’ятають як щирого, доброзичливого, з чудовим почуттям гумору та вмінням підтримати кожного.
Весною 2024 року Вадим одягнув військову форму. «Хотів захищати Харків», – згадує його сестра Тетяна.
19 липня він став на захист України у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Мав позивний «Танцор». Служив недовго – лише півтора місяця, але чесно виконував свій обов’язок.
У день загибелі ворог вдарив по позиціях українських військових за допомогою безпілотника. Перший скинутий боєприпас поранив Вадима. Він встиг повідомити побратимам по рації: «Наді мною пташки, я поранений». Та незабаром пролунали ще вибухи, які обірвали його життя.
За день до смерті, 4 вересня, о 16:25 Вадим написав останнє повідомлення своїй сестрі. Її відповідь він уже не прочитав. «Він завжди жартував, що безпілотник у полі ніколи не влучить у "нитку". Але війна підступна…» – каже Тетяна.
У Сумах із Вадимом попрощалися 18 вересня. На Ново-Центральному Баранівському кладовищі, на Алеї Героїв, він знайшов свій останній спочинок поруч з іншими захисниками України. Попрощатися прийшли рідні, друзі, вихованці, побратими та вдячні земляки.
Вадиму назавжди залишилося 33. До свого 34-го дня народження він не дожив два місяці. «Вік Ісуса Христа… Не всі його переживають», – казав ще на свій останній день народження.
Світла пам'ять Вадиму Рєпіну – талановитому танцівнику, люблячому брату та справжньому воїну, який віддав своє життя за свободу України.