Історія героя
Навчався у Сумській загальноосвітній школі №26. Після її закінчення вступив до професійного ліцею, де здобув спеціальність оператора комп’ютерного набору. Навчання завершив із відзнакою, отримавши червоний диплом. Уже з вісімнадцяти років розпочав трудову діяльність, самостійно будуючи своє майбутнє.
Згодом Олександр відкрив власну справу з виготовлення корпусних меблів. Він був справжнім майстром своєї роботи, мав золоті руки й завжди відповідально ставився до будь-якої справи. Усе, за що брався, виконував якісно, сумлінно та з душею. Праця була для нього не лише способом заробітку, а й можливістю творити, розвиватися та приносити користь людям.
У 2019 році працював охоронцем в АТ «СМНВО-Інжиніринг». Після початку повномасштабної війни не залишився осторонь. У 2023 році був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади на посаді водія 3-го відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти.
Виконував бойові завдання на Запорізькому та Донецькому напрямках. Побратими знали його як надійного товариша, мужнього воїна та людину великого серця. Він завжди підтримував інших, не втрачав людяності навіть у найважчих умовах війни та до останнього залишався вірним військовій присязі й Україні.
12 квітня 2024 року Олександр Руднєвський загинув поблизу Вугледара Донецької області внаслідок мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання з утримання бойових позицій.
У мирному житті Олександр був щирою, доброю, відкритою та життєрадісною людиною. Він умів підтримати, розрадити, знайти потрібні слова та створити теплу атмосферу навколо себе. Рідні згадують його як люблячого чоловіка, турботливого батька, сина, брата й друга. Разом із дружиною вони багато часу проводили поруч, працювали, подорожували, любили відпочинок на природі та цінували кожну спільну мить. Навіть під час служби він завжди знаходив можливість підтримати родину та повторював: «Все буде добре».
Особливою рисою Олександра була його щира любов до сім’ї. Одним із найтепліших спогадів для дружини став сюрприз, який він зробив їй, виклавши кулями слова: «Я кохаю тебе. Іруся, ти для мене сенс життя». Таким він і залишився у пам’яті близьких — люблячим, уважним і безмежно відданим своїй родині.
Його загибель стала непоправною втратою для рідних. Без чоловіка залишилася дружина, без батька — син, а донька народилася вже після загибелі тата. Вона ніколи не зможе обійняти його, але все життя знатиме, що її батько був мужнім захисником України, який віддав життя за свободу своєї держави. На честь батька дівчинку назвали Олександрою — щоб його ім’я назавжди жило в їхній родині.
Олександр Руднєвський прожив життя чесної, працьовитої та гідної людини. Він любив свою родину, сумлінно працював, допомагав людям і до останнього подиху захищав Україну. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться в серцях рідних, друзів, побратимів і всіх, хто мав честь знати цього мужнього воїна.
Вічна пам’ять і слава Герою України Олександру Руднєвському. Герої не вмирають.