Історія героя
(05.07.1981 – 22.01.2023)
Снайпер- розвідник
92-га окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка
Нагороди:Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно),Медаль«Захиснику Вітчизни»,Звання «Почесний громадянин Сумського району»
Пінчук Едуард Іванович народився 5 липня 1981 року. У 1987 році разом із батьками переїхав до селища Миколаївка Сумського району Сумської області. Тут він ріс, навчався та формувався як особистість. Навчався в місцевій школі, яку закінчив із "Золотою медаллю".
Із раннього дитинства захоплювався спортом — особливо біатлоном. Вправний на лижні трасі та влучний у стрільбі, Едуард досяг значних спортивних висот: представляв область і країну на змаганнях в Україні та за кордоном, здобув звання майстра спорту.
Після школи вступив до Національної академії внутрішніх справ, після закінчення якої працював у правоохоронних органах, отримав звання лейтенанта. Надалі — обіймав посади в різних установах, зарекомендував себе як відповідальний, принциповий і порядний працівник
У серпні 2014 року Едуард став на захист України. Як снайпер-розвідник 79-ї окремої аеромобільної бригади, брав участь у запеклих боях на Донбасі, пройшов справжнє пекло Донецького аеропорту. Після важких поранень повернувся до мирного життя, зберігаючи стійкість, внутрішню силу й жагу до справедливості.
У квітні 2017 року презентував цикл документальних фільмів «Позивний Зеніт», у яких показав реалії війни, а також став одним із героїв книги «Герої нашого часу: 19 історій ветеранів АТО».
У грудні 2017 року очолив Сумський обласний центр відпочинку, оздоровлення, туризму та військово-патріотичного виховання, де займався з дітьми та молоддю, передаючи власний досвід, виховуючи любов до України.
З 2015 до 2020 року — депутат Сумської обласної ради VII скликання, активний громадський діяч, патріот і наставник.
24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, Едуард Пінчук добровільно повернувся на фронт. У складі 92-ї окремої механізованої бригади імені Івана Сірка він брав участь у звільненні Ізюма, Балаклії та Куп’янська.
Його позивний — «Едік». Його приклад — взірець. Його бойовий шлях — постійно в найгарячіших точках фронту. Він не знав страху, діяв сміливо та злагоджено, прикривав побратимів, здійснював штурми ворожих позицій, розміновував окопи, витягував поранених.
22 січня 2023 року під час штурмової операції в районі села Куземівка, Сватівський напрямок (Луганщина), Едуард Пінчук отримав тяжке уламкове поранення голови, підірвавшись на ворожій розтяжці. Попри зусилля лікарів у військово-медичному центрі Харкова, воїн помер.
26 січня 2023 року у Спасо-Преображенському соборі міста Суми відбулося прощання з Едуардом Пінчуком. Героя поховали у рідному селищі Миколаївка. У нього залишилася маленька донька, яка з нетерпінням чекала тата у відпустку.
Едуард Пінчук був людиною, яка жила для інших — для родини, побратимів, для України. Його хоробрість, принциповість, непохитна віра в перемогу стали взірцем для всієї країни. Він віддав своє життя за свободу, за майбутнє, за кожного з нас.