Історія героя
(26 серпня 1967 — 15 січня 2023)
Доброволець, воїн, сержант-«афганець»
Позивний: «Дєд»
66-та ОМБр імені Князя Мстислава Хороброго
Нагороджений медаллю «За бойові заслуги» (СРСР)
Олег Петренко народився 26 серпня 1967 року в старовинному українському місті Суми. Його життя з самого початку було сповнене працелюбності, сили духу та готовності прийти на допомогу іншим.
Навчався у загальноосвітній школі №16, де зарекомендував себе як відповідальний і чесний учень. Після школи здобув фах у Сумському професійно-технічному училищі №6, де отримав спеціальність «зварювальник». Уже в юному віці проявив трудову дисципліну й технічні навички, які пізніше неодноразово допомагали йому в житті.
Але доля підготувала Олегу випробування ще у молоді роки — у 1985 році його призвали на строкову військову службу. Його шлях проліг далеко від рідної Сумщини — на війну в Афганістан. Саме там, у тяжких умовах гірської країни, він пройшов бойове хрещення, дізнався, що таке справжнє братерство, втрата та боротьба. За свою службу в Афганістані Олег отримав медаль «За бойові заслуги», а також відзнаку від Туркменського народу — знак поваги та вдячності за сміливість і гідність. Закінчив службу у званні сержанта.
Повернувшись додому, Олег продовжив жити чесно і гідно. Він ніколи не боявся відповідальності, працював руками і серцем. Згодом заснував власне підприємство, яке спеціалізувалося на продажу рибальського приладдя — справи, що об’єднала його любов до природи, точності й спокою. Його знали як сумлінного підприємця, доброго знайомого, людину з золотими руками та відкритим серцем.
Проте спокійне життя закінчилося 24 лютого 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення Росії. У свої 55 років, маючи життєвий досвід, сім’ю, власну справу, Олег не залишився осторонь. Як справжній чоловік і ветеран, він став добровольцем і приєднався до захисників країни. Його позивний був символічним — «Дєд», адже його поважали як старшого, мудрого та надійного побратима. На фронті він став прикладом стійкості та витримки для молодших воїнів, які бачили в ньому підтримку, наставника та друга.
Олег брав участь у запеклих боях на Донецькому напрямку, зокрема при звільненні міста Лиман — одному з ключових етапів оборонної кампанії. Його хоробрість, виваженість і самовідданість вражали побратимів.
На жаль, у листопаді 2022 року під час виконання бойового завдання Олег отримав тяжке поранення хребта. Лікування, сповнене болю та надії, тривало кілька місяців. Олег чекав на складну операцію, але його серце зупинилося 15 січня 2023 року. Він помер вдома, серед рідних стін, так і не дочекавшись повного медичного втручання.
Йому було 55 років. За ці роки він устиг зробити більше, ніж багато хто за життя: захистити Батьківщину двічі — в юності й у зрілому віці, збудувати власну справу, зберегти честь і людяність у кожному кроці.