Історія героя
26 травня 1979 – 25 липня 2022
Солдат, 25 окрема повітрянодесантна Січеславська бригада
Позивний: «Бєня»
Народжений 26 травня 1979 року в місті Суми, Денис був старшим сином у родині, він навчався у школі №10, а після її закінчення — у Машинобудівному коледжі Сумського державного університету, де здобув фах техніка-технолога. Це була прикладна, серйозна професія — для людини, яка звикла до порядку, логіки, точності.
Після навчання Денис працював на різних підприємствах, але основне місце роботи — АТ «СМНВО-Інжиніринг», де він став провідним менеджером. В колективі його знали як надійного фахівця, людину з принципами, відповідального сім’янина, який завжди тримав слово. Спокійний, врівноважений, дотепний — він не потребував уваги, але завжди був помітний своєю людяністю.
24 лютого 2022 року Денис, як і мільйони українців, прокинувся від звуків війни. Але, на відміну від багатьох, він не розгубився.
Вже в перші години повномасштабного вторгнення, він став добровольцем територіальної оборони міста Суми. Його позивний — «Бєня» — швидко закріпився серед побратимів, як символ спокою, розумного підходу і надійної руки.
У складі ТрО Денис будував блокпости, готував коктейлі Молотова, розвозив гуманітарну допомогу, організовував оборону міста. Робив усе, що було потрібно — без наказів, без вказівок, тому що знав, що так правильно.
Та на цьому він не зупинився. Коли місто трохи стабілізувалося, у травні 2022 року Денис вступив до лав Десантно-штурмових військ ЗСУ — однієї з найелітніших структур українського війська.
Він не був кадровим військовим. Але був справжнім воїном.
25 липня 2022 року, під час виконання бойового завдання у районі села Зайцеве, Донецької області, підрозділ, у якому служив Денис, потрапив під ворожий артилерійський обстріл.
Серйозні поранення, отримані внаслідок вибуху, виявилися несумісними з життям.
5 серпня 2022 року Героя поховали на Алеї Слави Баранівського кладовища в місті Суми.