Історія героя
23 листопада 1975 — 12 травня 2023
Старший солдат
30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького
Позивний: «Сухий»
Юрій Олександрович Олєфір народився 23 листопада 1975 року в місті Суми. Його дитинство пройшло у невеликому, але затишному місті, серед шумних дворів, зелених алей та дитячих мрій, де він швидко навчився цінувати дружбу, допомагати іншим та не боятися труднощів. З ранніх років він відрізнявся допитливістю та працелюбністю: завжди прагнув робити все добре, завжди дбав про тих, хто поруч.
Навчання в ЗОШ №18 стало для нього першим кроком у доросле життя. Тут Юрій засвоїв дисципліну, навчився планувати свій день, допомагати друзям у навчанні, брати участь у шкільних заходах. Після школи він одразу почав працювати на заводі «Насосенергомаш», де поєднував важку фізичну працю із навчанням на вечірніх курсах. Колеги згадують Юрія як тихого, але надзвичайно відповідального працівника: він ніколи не відмовлявся допомогти, завжди уважно ставився до завдань і до людей навколо.
Проходження строкової служби і служба військовим будівельником додали його характеру ще більшої стійкості, дисципліни та вміння працювати в команді. Він навчився цінувати кожен момент життя, берегти побратимів і завжди залишатися спокійним навіть у стресових ситуаціях. Після армії Юрій повернувся на завод, де продовжив працювати, відзначаючись своєю старанністю та готовністю підтримати інших.
У 2021 році, вже зрілим чоловіком і впевненим у собі, Юрій добровільно пішов до лав Збройних сил України. Він обрав шлях захисника, віддавши своє життя і сили для безпеки своєї країни. Спочатку він служив гранатометником, брав участь в АТО, воював на Бахмутському напрямку, а з початком повномасштабного вторгнення його перевели на посаду старшого механіка-водія. Саме в ці роки він отримав позивний «Сухий» – за врівноважений характер, спокій у будь-якій ситуації та непохитну відвагу.
Юрій був не лише відважним воїном, але й людиною з великим серцем, справжнім другом і побратимом. Колеги та друзі згадують його як тихого, доброго, працьовитого та безкорисливого чоловіка, який завжди допомагав іншим і ніколи не залишав у біді. Його доброта проявлялась у кожній дрібниці: він завжди міг знайти слово підтримки, порадити, підставити плече. Він дуже любив свою доньку, для якої був прикладом мужності та відданості.
12 травня 2023 року старший солдат Юрій Олєфір загинув під час штурмових дій противника. Майже п’ять місяців він вважався зниклим безвісти, поки тривала процедура ДНК-експертизи. Пам’ять про нього живе в серцях рідних, друзів і побратимів, які назавжди запам’ятали його спокійний погляд, надійні руки та тиху відвагу.
Поховали Юрія на Алеї Слави Ново–Центрального Баранівського кладовища.