Історія героя
(26 серпня 1986 — 11 липня 2022)
Старший солдат, навідник БМП,
Позивний «Тихий»
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)
Медяник Сергій Сергійович народився 26 серпня 1986 року в селі Піщане, Сумського району Сумської області.
У 1993 році розпочав навчання у школі №19 міста Суми, де закінчив 9 класів. У 2001–2005 роках здобував освіту в Сумському технікумі харчової промисловості НУХТ за спеціальністю «Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва». З вересня 2005 по жовтень 2006 року проходив строкову військову службу.
Після служби працював на низці виробничих підприємств: ВАТ «Центроліт», ВАТ «Сумихімпром», НПП АТ «Промтрансенерго», ТОВ «Будлекс», ТОВ «ВКК Електрифікатор», ФГ «Натон», ТОВ «Агролайф Центр». Постійно вдосконалював свою майстерність, проходив курси підвищення кваліфікації в Сумському державному університеті.
Сергій був знаним електриком — його професійна майстерність залишила слід у багатьох куточках Сумщини: електрифіковані магазини, клуби, перукарні, ресторани, медкабінети — свідчення його сумлінної праці та творчого підходу до справи.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Сергій добровільно став до лав Збройних Сил України зі словами:
«Бо так потрібно бути! Тільки дурень не боїться. А хто захистить, як не чоловік і батько?»
Служив старшим солдатом, навідником бойової машини піхоти у 106-му механізованому батальйоні 63-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Позивний — «Тихий». Побратими згадують його як спокійного, зібраного, відповідального бійця, який завжди виконував бойові завдання точно й до кінця.
6 липня 2022 року під час виконання бойового завдання у селі Партизанське Миколаївської області Сергій зазнав важкого поранення під час артобстрілу. До останнього залишався на бойовому посту разом із побратимом, який загинув. Спершу вважався невпізнаним. Завдяки зусиллям дружини, побратимів, колег і небайдужих людей Сергія знайшли у реанімації Миколаївської лікарні. Попри надзусилля лікарів, 11 липня 2022 року він помер від отриманих поранень.
Поховали Героя 13 липня 2022 року на Алеї Слави Центрального кладовища міста Суми.
Нагороди та відзнаки:
Орден «За мужність» III ступеня (посмертно, Указ Президента від 06.09.2022)
Звання Почесного громадянина міста Суми (рішення від 24.12.2024)
«Пацан робив свою роботу, яку повинен робити. Відповідальність, пунктуальність, чітка визначеність — це була його фішка», — згадує побратим Роман.
«Роботу свою виконував до кінця, ніколи не відмовлявся від обов’язків. Таких людей не вистачає», — додає побратим Мирон.
У Сергія залишилися батьки, дружина, троє доньок, зять, родина та велика кількість вдячних побратимів, колег, друзів і земляків.