Історія героя
(24 липня 1991 р. — 15 жовтня 2022 р.)
Солдат, оператор 3-ї гірсько-штурмової роти 15-го окремого гірсько-штурмового Севастопольського батальйону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади ЗСУ
Позивний «Лоза»
Нагороди - Орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Андрій Лозовицький народився 24 липня 1991 року у місті Суми. Навчався у школі №29, після чого вступив на юридичний факультет Української академії банківської справи, який закінчив з дипломом з відзнакою. Був активним членом молодіжної організації «Молодий Народний рух України» та товариства «Просвіта».
Після проходження строкової військової служби вступив до аспірантури, але захистити дисертацію не встиг — почалася повномасштабна війна. З першого дня вторгнення РФ Андрій став до лав оборонців України, служив оператором штурмової роти Сухопутних військ України, мав позивний «Лоза».
Влітку 2022 року, ще за життя, отримав від Президента України орден «За мужність» III ступеня за відвагу та ефективне виконання бойових завдань.
15 жовтня 2022 року загинув у бою під час контрнаступу поблизу села Нова Кам’янка Бериславського району Херсонської області. Довгий час доля Андрія залишалася невідомою, і лише після проведення експертизи вдалося підтвердити його смерть.
Прощання із захисником відбулося у храмі великомученика Георгія Переможця в Сумах. 22 червня 2023 року його поховали на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища.
Андрію було 31 рік. У нього залишилися дружина, донька, мама та бабуся. Друзі та побратими згадують його як інтелігентного, рішучого, надзвичайно активного патріота, який ще з юності боровся за незалежність України та віддав за неї своє життя.