Історія героя
26.05.1988 – 01.08.2024
Солдат
54-та окрема механізована бригада імені гетьмана Івана Мазепи ЗСУ
Позивний: «Мирон»
Куцевол Олексій Олексійович народився 26 травня 1988 року в місті Суми. З дитинства він був працьовитим, щирим і життєрадісним, любив навчання та прагнув до нових знань. Отримав вищу освіту інженера, працював на різних будівельних об’єктах по всій Україні: будував мости, стоянки, інші споруди. Завжди був відданим своїй роботі та родині.
Олексій був люблячим чоловіком і найкращим батьком двох синів. У мирному житті він багато працював, щоб забезпечити сім’ю, і завжди залишався прикладом відповідальності, доброти та сили духу.
24 лютого 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Олексій перебував у Києві. Декілька днів йому знадобилося, щоб дістатися додому до родини, яка з тривогою чекала на нього. Попри небезпеку, він пройшов шлях через окуповані території й повернувся до Сум. Та залишатися осторонь він не зміг — з перших тижнів війни наполегливо звертався до ТЦК, щоб стати на захист Батьківщини.
Через місяць його прийняли на службу, після навчання він потрапив на східний напрямок. Там швидко здружився з побратимами, які стали для нього другою сім’єю. Вони підтримували один одного в найважчі моменти, ділили радість і біль. Олексій завжди залишався світлою людиною — навіть у найгарячіших точках фронту він намагався жартувати, усміхатися й підбадьорювати інших.
Служив у лавах 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи ЗСУ. Обіймав посаду навідника-оператора механізованого відділення, був заступником командира бойової машини.
У 2023 році Олексій отримав важке поранення спини, переніс кілька операцій, частину м’язів довелося видалити. Та попри біль і складне лікування, він знову повернувся на фронт.
Він завжди повторював: «Я не залишу своїх хлопців, бо це буде зрада».
30 липня 2024 року він вирушив на бойове завдання й не повернувся.
1 серпня 2024 року, поблизу села Верхньокам’янське Бахмутського району Донецької області, Олексій Куцевол загинув. Йому було лише 36 років.
8 серпня 2024 року Героя поховали на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища в місті Суми.
Для рідних і друзів Олексій назавжди залишиться люблячим чоловіком, турботливим батьком, вірним побратимом і справжнім Героєм, який віддав життя за свободу України.