Історія героя
(22 жовтня 1967 — 14 серпня 2022)
Доброволець, захисник України
58-ма окрема мотопіхотна бригада
Позивний: «Захар»
Захарченко Володимир Олександрович народився 22 жовтня 1967 року в затишному селищі Ямпіль на Сумщині. З дитинства був щирим, добрим і відповідальним хлопцем. Він ріс у родині, де панували працьовитість, повага до людей і любов до рідної землі — ці цінності залишились з ним на все життя.
Перші шкільні роки провів у Ямпільській школі №2, а після переїзду родини продовжив навчання в Сумській школі №14. Володимир був товариським, мав багато друзів, любив спорт і завжди відгукувався на прохання допомогти. У ньому з юних років відчувалася внутрішня сила, впертість у досягненні мети та глибока повага до справедливості.
Після школи здобув фах автокранівника у професійно-технічному училищі №11. Це була чоловіча, відповідальна професія, яка відповідала його характеру — він умів керувати не лише машиною, а й ситуацією, коли потрібно було приймати рішення швидко та рішуче. Працював водієм в автоколоні, а після проходження строкової служби в армії — на будівництві. Його працьовитість, скромність і людяність викликали повагу серед колег і друзів.
У 2022 році, коли ворог ступив на українську землю, Володимир не вагаючись зробив свій вибір. Він не зміг стояти осторонь, знаючи, що Україна потребує своїх синів. Добровільно став до лав Збройних Сил України, ставши водієм стрілецького відділення. Отримав бойовий позивний — «Захар». Ім’я, яке носив з гордістю, яке стало символом його незламності серед побратимів.
У війську Володимира цінували за рішучість, витримку та щирість. Він не прагнув слави, але був тим, на кого можна було покластися в будь-якій ситуації. Навіть у найважчі моменти залишався спокійним, підтримував інших словом і ділом, не втрачав людяності. Вірив у Перемогу. Вірив у свою країну.
14 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області позиції українських воїнів потрапили під інтенсивний артилерійський обстріл. Внаслідок ворожого вогню Володимир отримав тяжкі поранення, несумісні з життям. Того дня Україна втратила справжнього Героя, сина своєї землі, чоловіка честі.