Історія героя
(15.11.1980 – 09.05.2024)
Старший сержант
5-ий прикордонний загон Державної прикордонної служби України.
Нагороди: медаль «За участь в антитерористичній операції», медаль «Захиснику Вітчизни України», медаль «За мужність і відданість при виконанні бойових завдань»
Дроздов Вадим Сергійович народився 15 листопада 1980 року в місті Суми. Тут минули його дитинство, юність та більша частина життя.
У 1986–1994 роках навчався у Сумській загальноосвітній школі №22, після чого вступив до Сумського професійно-технічного училища №2, де у 1998 році здобув середню спеціальну освіту за фахом електрогазозварювальника.
З 2000 по 2021 рік працював газорятівником на ПАТ «СумиХімпром». Професійність, витримка й готовність прийти на допомогу зробили його авторитетним і шанованим серед колег.
У 2014–2015 роках Вадим проходив службу в зоні Антитерористичної операції на сході України (АТО). За мужність і відданість був нагороджений медалями «За участь в антитерористичній операції», «Захиснику Вітчизни України», «За мужність і відданість при виконанні бойових завдань», а також отримав статус учасника АТО.
На момент початку повномасштабного вторгнення рф перебував за кордоном, однак прийняв свідоме рішення повернутися на Батьківщину. Попри серйозну травму ноги добровільно вступив на військову службу за контрактом та став до лав Державної прикордонної служби України. Служив у 5-му прикордонному загоні, мав звання старшого сержанта.
Вадим не мав офіційного позивного — побратими називали його просто «Вадім» або «Вадік». Він був відданим другом, людиною із твердими принципами, відкритим серцем та незламною вірою у перемогу України.
9 травня 2024 року, близько 5-ї ранку, старший сержант Вадим Дроздов загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Попівка Краснопільської громади Сумського району. У нерівному бою з ворожою диверсійно-розвідувальною групою воїн отримав смертельне поранення.
14 травня 2024 року Героя поховали на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища в місті Суми.
Він був єдиним сином у матері, люблячим чоловіком і турботливим батьком для доньки. Для своєї родини залишився опорою і щитом, а для побратимів — прикладом мужності й незламності.
Світла пам’ять про Вадима Сергійовича Дроздова житиме в серцях усіх, хто його знав. Герої не вмирають — вони стають символами нескореності українського народу.