Історія героя
4 грудня 1973 — 12 лютого 2023
Солдат, стрілець
206-й окремий батальйон територіальної оборони
Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно)
Сергій Головач народився 4 грудня 1973 року в місті Суми. Саме тут пройшло все його життя — спокійне, працьовите, наповнене турботою про родину, ближніх і свою землю.
Навчався у загальноосвітній школі № 18. Після її завершення здобув робітничу спеціальність муляра у ПТУ № 16. Протягом багатьох років Сергій працював на будівельних підприємствах рідного міста. Його знали як добросовісного, відповідального й чесного працівника. Але ще більше — як щиру, відкриту людину, завжди готову підтримати словом і ділом.
Коли у 2022 році Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Сергій Леонідович не залишився осторонь. Був мобілізований до лав Збройних Сил України, де став стрільцем у складі 206-го окремого батальйону територіальної оборони. Йшов на фронт з глибоким усвідомленням відповідальності за свою Батьківщину, за безпеку рідних і майбутнє країни.
12 лютого 2023 року, під час виконання бойового завдання в Донецькій області, Сергій Головач загинув від поранень, несумісних із життям. Йому було 49 років.
24 лютого 2023 року воїна з військовими почестями поховали на Алеї Слави Баранівського кладовища у рідному місті Суми. Церемонія прощання та відспівування відбулися у храмі Святого апостола Андрія Первозванного.
Указом Президента України Сергія Головача посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня — за особисту відвагу, самовідданість і незламність, проявлені у боротьбі за державний суверенітет та територіальну цілісність України.
«Це загинув наш близький родич. Людина дуже відкрита, чуйна. Завжди допомагав у скрутну хвилину. Це наш племінник. Людина з великої літери, можна сказати», — згадує тітка загиблого Антоніна Ковалевська.
«Таких людей мало. Він завжди приходив на допомогу. Коли, бувало, йду з сумками, а він біжить, сумки схопить і на 6 поверх», — говорить сусідка Катерина Глоба.
«Ми разом ходили до церкви. Він віруючою людиною був. Дуже добрий. За власним бажанням пішов захищати нашу Батьківщину. Говорив: “А хто, як не ми, буде її захищати”», — розповідає Антоніна Копніна, яка знала Сергія понад 20 років.
Сергій Леонідович Головач був не просто солдатом. Він був сином, другом, сусідом, на якого завжди можна було покластися. Його вчинок — приклад мужності, гідності й самопожертви. Світла пам’ять про нього назавжди залишиться у серцях усіх, хто його знав.
Вічна пам’ять. Вічна слава. Герою України.