Історія героя
У 2015 році закінчив Краснопільське професійно-технічне училище і отримав диплом кваліфікованого робітника за спеціальністю «слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, тракториста-машиніста сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва, водія автотранспортних засобів».
Як тільки виповнилось 18 років старший солдат Володимир Ганцев вступив до лав Збройних сил України боронити нашу державу від агресії країни-терориста.
У період з січня 2016 по серпень 2018 роки - проходив контрактну військову службу у Збройних силах України у військовій частині – польова пошта В4174 (військова частина А0224) на посаді механік-водій, а згодом - навідник.
Із травня 2019 по травень 2020 роки старший солдат Володимир Ганцев проходив контрактну військову службу у Збройних силах України у військові частині А4590 на посаді навідник БРДМ-2 мотопіхотної роти.
Не одноразово приймав безпосередню участь в АТО/ООС в Донецькій та Луганській областях.
Працював в агролісгоспі на посаді верстатника деревообробних верстатів.
Мій чоловік був чесною, відкритою людиною, мав добре серце, завжди готовий допомогти рідним та близьким. Вова був життєрадісною людиною і мав неабияку жагу до життя. Рідко можна було побачити його без посмішки на обличчі, а сміх мав щирий мов у дитини. Вова був неймовірно морально сильною людиною, навіть в найскладніші моменти знаходив в собі сили для жартів і підтримки.
Це була людина, яка не боїться роботи. Працьовитий, старанний, я знала, що в домі буде все до ладу, бо в чоловіка золоті руки.
Вова захоплювався машинами марки BMW і спортивними мотоциклами, машини та швидкість були його стихією. Коли він був за кермом, то ніби зливався з автомобілем, кайфував від процесу і дороги. Любив гори і дуже хотів щоб ми разом поїхали в Карпати.
Ми часто говорили про те, що будемо робити після війни, хотілось стільки всього встигнути, наздогнати той час, який провели в розлуці через війну. Роздумували про те, якими б ми були батьками, але нажаль не встигли ними стати…
Із перших днів повномасштабного вторгнення Володимир не стояв осторонь, добровільно став на захист своєї Батьківщини, одним із перших долучився до добровольчого угрупування Краснопільської територіальної оборони Сумського району Сумської області. Гідно виконував свої обов’язки, ділився знаннями зі своїми побратимами та навчав їх військової справи. За час служби в територіальній обороні не раз доводив свою вірність військовій присязі та державі, сміливо брався за виконання найскладніших завдань, з великим досвідом за плечима і без страху виконував свій обов’язок, був прикладом для решти добровольців.
У липні 2022 року знову долучився до лав Збройних сил України у складі військової частини А7099, який на той час оберігав кордони нашої держави в Сумському районі Сумської області.
В січні 2023 року військову частину А7099 було розформовано, а весь особовий склад був включений до військової частини А4674, яка безпосередню брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Загинув Ганцев Володимир Олександрович, 12 жовтня 2023 року під час артилерійського обстрілу з боку військових формувань російської федерації поблизу н.п. Новопрокопівка Запорізької області, виконуючи чергове бойове завдання.
За час служби в Збройних силах України старший солдат Володимир Ганцев був нагороджений медалями та почесними нагрудними знаками, а саме:
• Нагрудний знак «Аеромобільні війська Сухопутних військ Збройних Сил України» від 04.06.2016р.
• Медаль «За оборону рідної держави» від 07.04.2017р.
• Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня від 24.07.2017р.
• Нагрудний знак – Почесна відзнака командира 58 ОМПБр «За вірність присязі» від 07.02.2020р.
• Почесна відзнака командира військової частини А7099 «Народжені бути вільними» від 30.12.2022р.
Всі, хто знав Вову, пам'ятають, який він був рішучий, відважний, відданий і безстрашний. Я хочу щоб пам’ять про мого чоловіка жила вічно, хочу щоб люди знали своїх Героїв!