Пошук Героя

Введіть запит для пошуку героя

Бірюков Владислав Вікторович
Герої Сумщини
Позивний Беря

Бірюков
Владислав Вікторович

30.03.1993 — 21.05.2025

Владислав Бірюков запам’ятався рідним і друзям як дуже «живий» у щоденних дрібницях чоловік — міг пожартувати в дорозі, завжди щось підкрутити чи полагодити вдома, і обов’язково знаходив час для дитини та родини, навіть коли був дуже втомлений. У його характері поєднувалися простота, щирість і внутрішня зібраність — той спокій, який відчувають поруч лише справді надійні люди.

Підрозділ 44-а ОМБр
Дата загибелі 21 травня 2025
Місце загибелі рн. н.п. Рідкодуб Донецької області

Історія героя

Владислав Бірюков назавжди залишився 32-річним. Він був із тих людей, чия присутність наповнювала простір світлом і добром — так його пам’ятають усі, хто знав Владислава з дитинства. «Дуже шабутним хлопцем був… але водночас — дуже добра, дуже світла людина», — згадують сусіди. Його ім’я часто лунало ще з дитячого садка, де Владислав вирізнявся щирістю, відкритістю та живим характером. З роками ці риси лише зміцніли. Ті, хто жив поруч із ним багато років, говорять про Владислава як про чуйного, надійного чоловіка, люблячого батька й уважного сусіда. Він щиро любив життя, людей і прості радощі — особливе місце серед них займала риболовля. Саме на рибалці він проводив час із близькими, знаходячи спокій і тишу між фронтовими буднями та короткими відпустками. Найбільшою гордістю Владислава була його родина. Він був батьком із великої літери — завжди поруч зі своєю дитиною, підтримував, радів успіхам, не пропускав тренувань і щиро пишався кожним досягненням. Для дружини він був надійною опорою, для матері — люблячим сином, для брата — прикладом сили й відповідальності. Владислав Бірюков проходив службу у складі 1-го механізованого батальйону 44-ї окремої механізованої бригади, мав звання молодшого сержанта. Побратими знали його за позивним «Беря» — як спокійного, відданого й надійного воїна, який завжди тримав стрій і не залишав своїх. 21 травня 2025 року Владислав Бірюков загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Рідкодуб Донецької області. Він віддав життя за Україну, за мирне майбутнє своєї дитини, за свободу кожного з нас. Після відспівування в церкві траурний кортеж із державними прапорами провів Захисника в останню путь. Владислава Бірюкова поховали на Алеї Слави Баранівського кладовища. У загиблого Героя залишилися дружина, дитина, мама та брат.
 Пам’ять про Владислава Бірюкова — світлу людину, люблячого батька й мужнього воїна — житиме в серцях рідних, друзів і всіх, хто знав і шанував його.
 Він назавжди залишиться серед тих, хто став на захист України, не вагаючись і не відступивши.
Залишити заявку

Допоможіть зберегти
памʼять про героя

Якщо ви хочете повідомити про героя, запропонувати місце встановлення меморіальної дошки або уточнити інформацію — заповніть форму.