Історія героя
(03 січня 1974 — 10 липня 2025)
Позивний — «Тайсон»
Олександр Білан народився 3 січня 1974 року в селі Мар’їне Сумського району Сумської області. Навчався у Новосічанській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, згодом здобув професійну освіту в Хотінському професійно-технічному училищі. Після навчання працював у сільському господарстві, а з 2001 року пов’язав своє життя з лісовою галуззю.
Понад двадцять років Олександр віддав роботі в лісі. Він працював трактористом 5 розряду Краснопільської транспортної дільниці Сумського надлісництва філії «Північний лісовий офіс» ДП «Ліси України». Його знали як відповідального, витривалого й надійного працівника — людину, яка звикла тримати слово і працювати на совість.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олександр добровільно став на захист Батьківщини. У квітні 2024 року він мобілізувався до лав Збройних Сил України. Проходив службу у званні молодшого сержанта, був командиром стрілецького відділення стрілецької роти. Побратими знали його за позивним «Тайсон» — як сильного, рішучого й справедливого командира, на якого можна було покластися у найскладніші моменти.
10 липня 2025 року поблизу населеного пункту Рижівка Сумського району Сумської області Олександр Білан загинув під час виконання бойового завдання. Він віддав своє життя, боронячи рідну землю та мирне майбутнє України.
За мужність і самовіддану службу Олександр Білан був нагороджений відзнаками: Хрестом доблесті, медаллю «Захисник Донбасу», Хрестом «Честь і слава», «Срібним хрестом», а також нагрудним знаком Міністерства оборони України «Знак пошани».
Олександр був не лише воїном — передусім він був Людиною. Люблячим чоловіком, надійною опорою для родини. Батьком, який виховав трьох синів, двоє з яких нині боронять Україну, а один проходить лікування після важкого поранення. Дідусем, який встиг обійняти свого онука.
Поховали Захисника України Олександра Білана на Ново-Центральному Баранівському кладовищі міста Суми, на Алеї Слави.
Його серце зупинилося на полі бою, але пам’ять про нього житиме вічно — у серцях рідних, побратимів і всіх, заради кого він боровся. Життя Олександра Білана — це приклад гідності, мужності та справжньої любові до України.