Історія героя
12 червня 1969 — 31 січня 2023
Капітан, командир вертолітної ланки
18 окрема бригада армійської авіації імені Ігоря Сікорського
Геннадій Бутенко народився 12 червня 1969 року в місті Суми, де й пройшло все його життя — сповнене праці, польотів, служби, любові до рідних і щирого патріотизму.
Навчався у Сумській загальноосвітній школі № 6. Після її закінчення вступив до Сумського технікуму харчової промисловості, де здобув спеціальність інженера автоматичних устаткувань. Та головним покликанням для нього стало небо.
Після строкової служби у Сумському навчальному авіаційному центрі Геннадій остаточно вирішив повʼязати своє життя з авіацією. Він вступив до Запорізького авіаційного училища, де здобув фах льотчика-інструктора. Понад 10 років працював у рідному Сумському авіацентрі — готував майбутніх пілотів, передаючи їм не лише знання, а й любов до польоту.
Згодом Геннадій продовжив навчання — цього разу у Сумському державному університеті, де на факультеті перепідготовки спеціалістів здобув кваліфікацію програміста. Працював на підприємствах міста, та небо завжди залишалося частиною його життя.
У 2015 році, у час загострення війни на сході України, Геннадія Бутенка було призвано на військову службу. Свої навички він реалізував у вертолітній ескадрильї Сухопутних військ ЗСУ у місті Полтава.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році капітан Бутенко продовжив службу у складі 18 окремої бригади армійської авіації імені Ігоря Сікорського. Обіймав відповідальну посаду командира вертолітної ланки, забезпечуючи виконання бойових завдань в умовах найвищого ризику.
31 січня 2023 року під час тренувальних польотів Геннадій Бутенко трагічно загинув. Йому було 53 роки.
17 лютого 2023 року Захисника з військовими почестями поховали на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища в рідному місті Суми.
«З перших днів повномасштабного вторгнення російських загарбників, зі зброєю в руках боровся за вільне і світле майбутнє капітан Бутенко Геннадій Юрійович», — згадує офіцер Сумського центру комплектування Руслан Флорчук.
«Ми в Михайлівці працювали інструкторами разом. Від Харківського авіаційного інституту готували льотчиків. Коли нас розформували — Гєну призвали. Хлопець був тихий, спокійний, добрий, чуйний», — розповідає колега Володимир Вдовенко.
«Для нього небо — це було життя. У нього вдома альбоми, книги — все про небо», — каже двоюрідна сестра Любов Селезньова.
«Дуже маму свою любив. І ми його любили. Дуже гарна людина», — додає тітка, Лідія Рєпка.
Геннадій Юрійович Бутенко — це не просто військовий льотчик. Це людина, яка жила небом і Україною, яка навчала інших і служила до кінця. Він залишив по собі слід не лише в небі, а й у серцях усіх, хто його знав.
Вічна пам’ять. Вічна слава.