Історія героя
22.05.1987 – 10.05.2024 Головний сержант, командир 1-го відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти 116 окремої механізованої бригади ЗСУ Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня Почесний громадянин міста Суми
«Світло, яке не згасне…»
Булава Едуард Олександрович народився 22 травня 1987 року в місті Суми. З дитинства вирізнявся життєрадісністю, активністю та наполегливістю. Його дитячі захоплення згодом переросли у справжнє покликання.
З п’яти років Едуард займався спортивними бальними танцями — і досяг у цьому справжніх висот: багаторазовий призер та переможець всеукраїнських і міжнародних змагань, чемпіон України, майстер спорту. У 16 років відкрив для себе новий напрям — спортивну аеробіку, де також став чемпіоном України. Талант і досвід передавав іншим — викладав у Сумському палаці дітей та юнацтва.
Навчався в Сумській гімназії №1, яку закінчив у 2004 році. Вищу освіту здобув у Сумському педагогічному університеті за спеціальністю «Фізичне виховання». У 2008 році, паралельно, закінчив Інститут внутрішніх справ заочно, отримавши диплом юриста.
Життя привело Едуарда і до Сєвєродонецька, де він працював комерційним директором підприємства. Але попри професійні здобутки, найбільшою цінністю для нього завжди залишалась родина — він був батьком чотирьох дітей, вірним другом, щирою, світлою людиною.
У грудні 2022 року, усвідомлюючи загрозу, яка нависла над рідною землею, Едуард добровільно став до лав Збройних Сил України. Обійняв посаду командира 1-го відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти у складі 116 окремої механізованої бригади. Мав позивний «Булава». З побратимами виконував складні бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту: у Запорізькій, Донецькій та Харківській областях.
10 травня 2024 року, під час бойового виходу поблизу села Лиман Перший Куп’янського району Харківської області, Едуард Булава загинув від мінометного обстрілу. Не доживши всього 12 днів до свого 37-го дня народження.
17 травня Героя поховали в рідному місті — на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища в Сумах.
Під час служби був неодноразово відзначений грамотами, подяками, обраний «Обличчям бригади». Побратими згадують його як людину, яка завжди була готова прийти на допомогу, підтримати, пожартувати, підняти настрій іншим навіть у найважчі хвилини. «Світла, прекрасна людина», — кажуть про нього ті, хто поруч тримав стрій.
Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (09.08.2024) та удостоєний звання «Почесний громадянин міста Суми» (30.09.2024).