Історія героя
(6 листопада 1991 — 7 травня 2023)
Солдат
Рота охорони Сухопутних військ ЗСУ
Позивний: «Лютий»
Олександр Борищик народився 6 листопада 1991 року в місті Суми. Просте ім’я, звичайна родина, буденні речі — школа, друзі, уроки, пустощі, сміх у дворі, перші поразки, перші мрії. Навчався у ЗОШ №19, згодом здобув професійну освіту у Вищому професійному училищі №16, опанувавши не одну, а одразу дві спеціальності: газо-електрозварника та автослюсаря.
Його руки вміли творити. Усе, що він робив — було якісно, впевнено, добросовісно. Колеги по роботі казали: «Олександр — надійний. Якщо щось пообіцяв — буде зроблено». А друзі про нього говорили коротко, але вагомо: «Свій. Людина зі сталевим характером, але з дуже добрим серцем».
Тривалий час Сашко працював у Києві. Як і багато українців, він поїхав шукати кращого заробітку. Працював на будівництвах. Робота була важкою, часто фізично виснажливою, але ніколи не жалівся. Підйоми до світанку, бетон, арматура, крики прораба, а ввечері — розмови про життя, родину, мрії, які ніколи не полишали його думок.
У столиці він не загубився, не став чужим — залишився тим самим щирим хлопцем із Сум. Звідусіль повертався додому, де чекали батьки, друзі, знайомі вулиці. Він часто казав, що найголовніше — залишатись людиною, ким би ти не став і де б не був.
У березні 2023 року, коли повномасштабна війна точилася вже другий рік, Олександр не залишився осторонь. Не чекав повістки. Не шукав виправдань. Просто прийшов до військкомату. Добровольцем. Встав на захист України.
У складі Збройних Сил України він проходив службу у званні солдата, на посаді навідника відділення охорони взводу охорони роти охорони у військовій частині. Позивний його був гучний і промовистий — «Лютий». Але той, хто знав Сашка ближче, розумів: люттю в ньому була лише рішучість і впертість у боротьбі зі злом. До своїх він завжди був лагідним, добрим, справедливим.
7 травня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки, що на Донеччині, Олександр загинув. Усе сталося миттєво — потужний ворожий мінометний та танковий обстріл.
Захищаючи рідну землю, побратимів, кожного з нас — Олександр Миколайович Борищик віддав найцінніше - Життя.
Сашко не встиг багато в житті. Але встиг найголовніше — бути Людиною. І захистити Батьківщину. Його серце зупинилося, але його ім’я залишиться — серед тих, хто не дав піти ворогу далі, хто зупинив зло, хто вистояв і не відступив.