Історія героя
Позивний «Грек»
15 червня 1983 — 3 лютого 2023
Старший солдат, снайпер-стрілець
30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького
Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно)
Роман Бондаренко народився 15 червня 1983 року в місті Суми. Тут, серед вулиць свого рідного міста, пройшло його дитинство, юність і шлях становлення — як особистості, як чоловіка, як громадянина.
Навчався у Сумській загальноосвітній школі № 20. Саме тут він зробив перші кроки у доросле життя, навчився цінувати правду, справедливість і людяність. У грудні 2023 року на фасаді школи було встановлено меморіальну дошку на його честь — як символ пам’яті та вдячності.
Після закінчення школи Роман здобув вищу юридичну освіту в одному з сумських вишів. Проходив строкову службу в армії, а згодом працював оперуповноваженим у карному розшуку Зарічного райвідділу поліції міста Суми. Його професіоналізм, принциповість і відповідальність не залишалися непоміченими. Згодом він вирішив змінити вектор життя та розпочав власну справу як приватний підприємець.
Коли у лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, Роман одним із перших долучився до лав територіальної оборони міста Суми. Це було його свідоме рішення — без вагань стати на захист дому, родини та всієї України. Влітку того ж року він підписав контракт із Збройними Силами України.
Служив у складі 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, обіймав посаду снайпера-стрільця, командира відділення. Побратими згадують його як рішучого, сміливого, відповідального військового, який ніколи не уникав викликів і завжди був готовий допомогти іншим.
3 лютого 2023 року, під час виконання бойового завдання в Бахмутському районі Донецької області, Роман Бондаренко отримав смертельні поранення. Його життя обірвалося на передовій — у самому епіцентрі боротьби за майбутнє України.
13 лютого 2023 року його з військовими почестями поховали на Алеї Слави Баранівського кладовища в місті Суми.
7 березня 2024 року Роман Бондаренко був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня — за особисту відвагу, самовідданість і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України.
«Рома – справжній чоловік, сильний, сміливий, веселий, щирий. Головною людиною в його житті була його донька. Вони дуже схожі. Він любив своє місто, в якому народився і виріс, тому без вагань став на його захист і захист своїх рідних», — згадує його колишня дружина Юлія.
У Романа залишилися донька, батьки, рідні, друзі, побратими — і глибока, світла памʼять про нього. Пам’ять про людину, яка не шукала слави, але стала Героєм. Про того, хто зробив вибір на користь правди, гідності та свободи — ціною власного життя.
Вічна пам’ять. Вічна шана. Слава Герою.