Історія героя
03.05.1977 — 21.01.2023 Позивний: «Кот» Солдат, боєць 3-ї окремої штурмової бригади ЗСУ Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)
Роман Анохін народився 3 травня 1977 року в місті Суми. Виховувався в звичайній родині, з дитинства був допитливим, активним і працьовитим. Закінчив сумську школу № 21 у 1992 році, а згодом — Сумське професійно-технічне училище № 6, здобувши фах монтажника внутрішніх санітарно-технічних систем і обладнання та газозварника.
Після навчання працював охоронцем, інкасатором у «Державному ощадному банку України», а згодом — займався улюбленою справою: став професійним арбористом — майстром з обрізки та догляду за деревами. Був членом спілки «Арбористи України» та активним учасником туристичного клубу «Абалаківець». Захоплювався скелелазінням, часто бував у Палаці спорту, де займався разом із донькою. Був добрим, уважним батьком, завжди підтримував доньку в її захопленнях.
З перших днів повномасштабного вторгнення Роман не залишився осторонь — вступив добровольцем до лав територіальної оборони, а згодом — до Збройних Сил України. Служив у складі легендарної 3-ї окремої штурмової бригади.
«Пішов героєм з перших днів. Чотири дні просидів у підвалі, а потім каже: "Що ж я сиджу? А хто країну буде захищати?" — і пішов», — згадує Лідія Михайлівна, теща Романа.
Побратими пам’ятають його як відчайдушного, щирого і відданого товариша.
«Він завжди посміхався — які б не були обставини. Дуже сміливий, іноді йшов на шалені вчинки, але це було виправдано. Хотілося б, щоб його запам’ятали як людину, яка з перших днів стояла за місто Суми», — ділиться спогадами бойова подруга Олена.
«Усе щось новеньке придумував, на місці не сидів. Любив природу, любив життя», — згадує сусід Микола Касімов.
Роман загинув 21 січня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Кліщіївка на Бахмутському напрямку. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише за результатами ДНК-експертизи вдалося встановити його особу.
11 січня 2024 року Героя з військовими почестями поховали на Алеї Слави Баранівського кладовища в місті Суми.
Указом Президента України № 35/2025 від 16 січня 2025 року Роман Анохін посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У Романа залишилися дружина, донька та батько. Мати й сестра відійшли у вічність раніше.
Йому назавжди залишилося 45 років.
Роман Анохін — це ім’я справжнього чоловіка, відданого захисника, доброго батька і світлої людини, яка жила гідно і героїчно пішла, боронячи Україну.
Його сміливість, щирість і посмішка назавжди залишаться в серцях рідних, побратимів та всіх, хто мав честь знати його.
Вічна пам’ять. Вічна слава. Герої не вмирають.