Історія героя
(12.03.1976 – 05.06.2023)
Сержант
31-ша окрема механізована бригада
Позивний: «Опер»
Нагороди: Орден «За мужність» III ступеня (посмертно)
Олександр народився 12 березня 1976 року в місті Суми. З дитинства вирізнявся допитливістю та любов’ю до знань, у школі був відмінником, особливо захоплювався точними науками. Після навчання у Сумському фаховому коледжі будівництва та архітектури здобув фах, який дав йому міцну основу для подальшого життя.
Юнацькі роки Олександра були сповнені праці та відповідальності. Він пройшов строкову військову службу, після чого обрав шлях служіння людям у лавах поліції. Працював оперуповноваженим та слідчим, здобув повагу колег і мав звання «капітан». Згодом, після звільнення, працював на місцевому підприємстві, пов’язаному з обробкою металів. У будь-якій справі залишався чесним, принциповим і доброзичливим.
З початком повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Олександр не зміг залишитися осторонь. Як справжній патріот, він добровільно став до лав Збройних Сил України, вступивши до 31-ої окремої механізованої бригади. Був командиром машини, мав позивний «Опер». Для побратимів він був не просто воїном, а прикладом мужності, відваги та відданості Україні.
5 червня 2023 року під час ведення наступальної операції поблизу села Новосілка Волноваського району на Донеччині Олександр загинув внаслідок ворожого артилерійського обстрілу.
17 червня воїна поховали на Алеї Слави Ново-Центрального Баранівського кладовища в Сумах.
Його дружина Надія згадує:
«Головною метою його життя була вільна Україна з щасливим народом. Я казала йому: “Не йди”. А він відповідав: “Як же я не піду? У мене брат військовослужбовець, син у прикордонній академії навчається, а я буду лежати на дивані? Я не зможу так жити. Я хочу, щоб ти мною пишалася”».
За проявлену мужність та відвагу Олександр Іванов був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (09.08.2024, посмертно).
Його життя стало прикладом відданості рідній землі та незламності духу.